Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення
- Автор: Черкас Борис, Сокирко Олексій
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0143-9
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення». Краткое содержание книги:
Мета книжок цієї серії — розказати про українське минуле, опираючись на факти, а не на вигадки чи ідеологічне замовлення. Для того щоб створювати майбутнє, потрібні не лише воля і хоробрість, не лише наполегливість та щоденна праця, але й знання про нашу історію. Без цензури.
1938 р. Колодзінський написав «Воєнне значення та стратегічне положення Закарпаття», де зазначив, що природний рельєф Закарпаття дозволяє у стислі терміни перетворити його на плацдарм-фортецю, своєрідну лінію Маннергейма, придатну як для оборони, так і для наступу. Уже в липні 1938 р. у Колодзінського з’являється можливість безпосередньо долучитися до реалізації ідеї національної революції. Військовий штаб ОУН відправляє його на Закарпаття.
Події довкола Карпатської України розвивалися з блискавичною швидкістю. 11 жовтня 1938 р. була проголошена автономія краю. А вже 2 листопада, за рішенням Віденського арбітражу, від Закарпаття на користь Угорщини відходить близько 12 % переважно рівнинної території та 175 тис. населення. Край втрачає основні міські центри: Ужгород, Мукачеве, Берегове та транспортне сполучення з рештою Чехословаччини. Новою столицею стає місто Хуст.
Український уряд Карпатської України Августина Волошина робить ставку на протекторат Німеччини. Починається активна розбудова державних структур, у тому числі й власних збройних сил. До цього процесу активно долучається ПУН та оунівці-перебіжчики з польської Галичини.
Війна на сході України 2014–2015 рр
Останнім і, на жаль, актуальним етапом воєнної історії України є «антитеростична операція» (АТО), або ж збройна відповідь на російську агресію. Після подій Євромайдану грудня 2014 — лютого 2015 рр. політична дестабілізація України стала зручним приводом для спроби відновити російський імперський проект шляхом територіального приросту Російської Федерації за рахунок України. Це стало випробуванням не лише для Збройних сил України, а й для усього суспільства, ідентичність і консолідація якого зазнали тяжкого випробування.
Існують різні точки зору щодо датування початку російсько-української війни. Колишній радник російського президента А. Ілларіонов вважає, що датою початку війни слід вважати 20 лютого 2014 р., оскільки саме ця дата викарбувана на медалі «За повернення Криму», і, відповідно, є датою першої силової акції — розстрілу демонстрантів на майдані Незалежності в Києві, який відбувався, за твердженнями автора, за наказами та під керівництвом представників російського ФСБ.
Ми сьогодні поки не можемо дати повноцінну перевірену історичну оцінку та виклад подій щодо російської агресії проти України. Існують різні версії, підкріпленню яких бракує надійних джерел. Але останні важко здобути, тому нижче ми подаємо скоріше загальну хронологію подій.
Відомий український правознавець В. А. Василенко відзначає, що, згідно зі ст. 2 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (14 грудня 1974 р.), «Застосування збройної сили державою першою на порушення Статуту ООН є prima facie свідченням акту агресії…» Згідно зі ст. 3 Резолюції для кваліфікації як акту агресії збройного нападу, який першою вчинила одна держава проти другої, юридично не має значення, була війна формально оголошена чи ні.
Отож, початком російської агресії, імовірно, слід вважати 27 лютого 2014 р., коли підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітряно-десантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а військові частини кримського угрупування Збройних сил України стали об’єктом провокаційних нападів із дислокованих на півострові російських військових баз.
Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі неприязніша політика Путінської Росії щодо України, яка (політика), з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, останніми роками стала відверто ворожою. Це було свідченням прагнення відновити російський великодержавний проект шляхом зовнішньої агресії.
21 листопада 2013 р. в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада 2013 р.
16 січня 2014 р. у Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийнято 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. Закони викликали широке обурення в українців і спричинили ескалацію конфлікту.