Хвороба Кітахари
- Автор: Рансмайр Кристоф
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-70-3
- Переводчик: Максим Солодовник
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Хвороба Кітахари». Краткое содержание книги:
Неоднозначність, багаторівневість месиджу — невід'ємна складова творчості видатного австрійця — відчуваються тут навіть гостріше, ніж у всесвітньо відомому «Останньому світі», даючи читачеві змогу по-справжньому заглибитись у пронизливу красу і своєрідну ліричність життя персонажів цього виразно кінематографічного тексту, який тільки на перший погляд може здаватися просто новим етапом авторської гри із жанром «альтернативної історії».
Але матимемо ще неприємності. Кажу вам, будуть неприємності, ой будуть. Може, дарма це…
ЩО дарма?
«Ворону» підпалювати.
Так не ми ж її підпалювали. Хіба МИ її підпалили?
Ми лише стояли і дивилися, як п'яні каменярі перевернули тачку й сунули до бензобака запалювальний шнур.
Ну і що? Нам що, лекцію треба було їм прочитати? Мовляв, користуватися відкритим вогнем заборонено! Може, вже й дивитися на палаючу тачку не можна — он скільки всього щодня горить? Може, очі треба було зав'язати? А ВІН, по-твоєму, добре вчинив, коли прибив до стіни секретаріату плакат і пішов геть без жодного слова? Це, по-твоєму, добре, так? Прибив цей гівняний плакат і пішов, сів спокійненько на свій пором і зібрався до каменоломні, ніби присобачив до дошки звичайнісіньке оголошення, афішу якогось водного свята, чорт забирай. Тицьнув нам під носа наказ про евакуацію і змився до каменоломні!
Але й каменярі теж постійно твердили, мовляв, ВПЕРЕД І ПОДАЛІ ЗВІДСИ, краще сьогодні, ніж завтра, на рівнину, до Бранда, до західних зон, до Америки, куди-небудь, аби лиш подалі звідси…
Звісно, на рівнину, звісно, до Бранда. Але ж не так! Звільнити будинки протягом місяця! Кар'єр закрито, все приозер'я очеплено, немов район епідемії! А все тільки тому, що Армії потрібен новий ящик з піском, новий навчальний полігон.
Повне гівно. ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ ПОЛІГОН. Якого біса тепер-то маневри влаштовувати? Спрацювало ж. Нагой… як його? Де вони перемогли? Перемогли ж, у Нагої цьому. Пів-Японії підірвали, самі кажуть, уже по всьому, відвоювалися — і наступного ж дня оголошують усе приозер'я, всі гори стрільбищем, тому що захотілося далі тренуватися…
А ми? Нам, дурням, дозволяють зібрати манатки, як під час війни, зібрати манатки і на раз-два зникнути деінде.
І хто в них знову на побігеньках? Все він же, шпигун цей. Собачник цей йобаний. Пришпандьорив до стінки ВАЛІТЬ ЗВІДСИ і ГЕТЬ, а потім дивується, що йому червоного півня пустили. Пішов собі, засів на своєму поромі і всю дорогу напевно підраховував, скільки вторгує у першого зустрічного жида-лахмітника за цей брухт з кар'єру…
Ну, не особливо довго й рахував. Довелося ж на всіх парах вертатися, бо на причалі спалахнуло. Вогонь на даху. «Ворону» смажать! І повним ходом назад.
Притому йому ще пощастило, тачка не вибухнула в нього під задницею. Ото був би феєрверк, якби його каменярі спалили разом із цими собацюрами, — любо-дорого дивитися! Може, тепер хоч допетрає своїми собачими мізками, що з нами так не можна чинити: оголосити, що все буде по-старому — і кар'єр працюватиме, і каменедробарка, потихеньку, але буде! — а за два дні прибити до стіни це гівно…
Але ж наказ іде від верховного командування. А він все-таки адміністратор. Це вони присобачили наказ до стінки — його рукою. Послали його в саме пекло, як він посилає в пекло коваля.
Він — адміністратор? А чим він керує? Чим? Відвалом, купою каміння, собачою конурою?! Гівно. Адміністратор. Пес він паскудний, і обходитися з ним треба як із паскудним псом. Один копняк, каменюкою по черепку, вогню під сраку — та й по всьому.
І чим би це допомогло? За ним Армія стоїть. Завалиш одного їхнього, так вмить десяток інших заявиться. Та й цього одного — хіба що з третього разу. Живучий, собака. Табір — і той його не угробив, не так-то це просто. Вріж йому по пиці, підпали дім — витре кров, струсить попіл, гавкне в рацію — і вже Армія тут як тут, прибере сміття, тачку нову дасть, будинок новий відведе… Постраждали від пожежі? Поранені? Маєте посвідчення жертви репресій? Ах, то у вас ще й номер таборовий на руці? Будь ласка, ось вам компенсація, ось відшкодування за моральну шкоду. І пішло-поїхало знову. Стара пісня. Напам'ять її знаємо.
А коли в нас горить? Коли голомозі кидають нам до вікон смолоскипи, крадуть наших бабів і женуть до себе худобу? Гівно. Хрін хто допоможе. Ваше, мовляв, поріддя, і все.
Як довго його тачка горіла? Хвилин десять? П'ятнадцять? Не встигла як слід розгорітися, і вже ціла піврота заявилася на цій летючій дзижчалці, ще й Охоронця йому переправили.
Охоронець, не смішіть мене. Ковалів хлопчина — Охоронець. Дати йому кілька затріщин і марш назад, до кузні. Бачили його? Біг через майдан як перелякана курка, доки хазяїн не свиснув…