Втрачений скарб. Інший світ
- Автор: Гребнев Григорий Никитич
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: «Молодь»
- Переводчик: Н. Тищенко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Втрачений скарб. Інший світ». Краткое содержание книги:
…Існує легенда, що чотири століття тому Іван Грозний сховав у невідомому місці бібліотеку своєї бабусі — неоціненну книжкову скарбницю, вивезену з осадженого турками Константинополя. Визначні вчені і відчайдушні авантюристи не раз пробували знайти її, але безуспішно. В наші дні цією справою зайнявся міжнародний антикварний трест. Завдання розшукати зниклий скарб і викрасти його з Радянського Союзу дістали двоє: пройдисвіт Кортец і син білоемігранта князь Бєльський. Про їхні пригоди в нашій країні, про сміливість і винахідливість бригадмільця Вані Волошина та студентки Тасі, про цікаві знахідки в Новгородському музеї-монастирі розповідається в пригодницькій повісті «Втрачений скарб».
З науково-фантастичної повісті «Інший світ» читач дізнається, як напередодні першої світової війни петербурзькі геологи, що працювали на Далекому Сході, знайшли біля підніжжя вулкана, під шаром застиглої лави, дивне маленьке місто, накрите непроникним прозорим ковпаком. Де воно взялося в горах Корякського півострова?
Невтомні дослідники відповіли на це і на інші питання, пов’язані з цікавою знахідкою.
— Дякую, мосьє. Я теж не вирушив би в таку далеку й рисковану дорогу, коли б не вважав цю справу певною.
— Я вам уже сказав, ваша пропозиція мені подобається. Але я все-таки змушений повторити своє вчорашнє запитання, — промимрив Кортец з набитим ротом. — Що у вас є?.. Титульна сторінка старовинної книги і план тайника на ній?.. А чому ви вирішили, що це план саме того тайника, де захована книжкова колекція?
— Я можу запевнити вас, мосьє, що знаю, де міститься книжковий тайник Івана Грозного. Але я дістав сувору інструкцію від містера Семюеля Грегга нікому не відкривати координати тайника доти, поки не прибуду в Москву…
Кортец засміявся недобрим сміхом:
— Оце-то конспірація! Що ж, ви хочете, щоб я вирушив у Росію з зав’язаними очима?..
— Ви все дізнаєтесь, як тільки ми з вами потрапимо в Москву, — тихо, але твердо відповів Джейк.
— Ага! Тепер моя черга задати вам ваше ж запитання, — похмуро сказав Кортец: — Отже, ви мені не вірите?..
— Я вам вірю, мосьє, але я зв’язаний умовами…
— Містер Грегг знає, де міститься тайник?
— Ні…
— А ви читали коли-небудь російські матеріали, що стосуються бібліотеки Грозного?
— Читав, — так само спокійно і чемно відповів Джейк,
— Що ви читали?
— Праці російських археологічних з’їздів, книгу професора Бєлокурова, статті професора Соболевського, Кобеко, Забєліна і, нарешті, недавно опубліковану в російському журналі «Наука и жизнь» статтю професора Ігната Стрілецького, — одним духом випалив Джейк, урочисто і незалежно дивлячись на Кортеца.
Той присвиснув:
— Солідна ерудиція… А проте не всі вірять, що бібліотека Грозного існувала. Багато хто вважає, що це міф, легенда… Вам про це відомо?
Джейк Бєльський глузливо подивився на Кортеца:
— Мені начхати на всі ці базікання, мосьє. У мене в руках документ, якому я вірю більше, ніж усім цим ученим сорокам….
Кортец хвилину пильно дивився в котячі очі останнього нащадка роду Бєльських.
— Я відновив на вашому пергаменті записи, виведені вами, і прочитав їх, — сказав він нарешті.
Джейк в одну мить змінився. Презирливо оглянувши Кортеца, він одрубав:
— Прочитали і ні чорта в них не зрозуміли. Хіба не так, мосьє Кортец?..
— Так, саме так, містер Бєльський, — ошелешений його тоном, промовив Кортец.
— І ніколи не зрозумієте, поки я не приведу вас на місце і не скажу: «Отут!» Ви ще не вступили в діло, а вже хитруєте…
— Я не хитрую! Я хотів перевірити, чи не морочить мене ваш бандит Грегг, — заревів Кортец. — Ви не знаєте, яку штуку він зі мною вже утнув?
— Знаю. Коптське євангеліє. Але тут ви маєте справу зі мною, а не з ним! — усе ще різким тоном заявив Джейк.
— А чому я повинен вірити вам більше, ніж Греггу?
Джейк підійшов до дивана і, сівши, спокійно сказав:
— Добре. Я вам зараз поясню французький напис на пергаментному аркуші. Але знайте, мосьє Кортец, якщо ви захочете усунути мене від цієї справи, я провалю вас. І крім того, я знайду вас навіть в Антарктиці, навіть на другому супутнику Землі…
Він не закінчив. Кортец уже реготав на все горло, схопившись за живіт, як пузатий фавн на картині Рубенса.
— Ви молодець, Джейк! Ви мені подобаєтесь! Ха-ха-ха!..
Він сів поруч з Джейком і, враз обірвавши сміх, промовив діловим тоном:
— Ну, досить базікати. Викладайте ваші боярські таємниці. А щодо усунення… Запам’ятайте: з цієї справи я декого усуну, але тільки не вас…
Джейк трохи покліпав, поліз у внутрішню кишеню і дістав якийсь аркушик.
— Я переписав французький напис на титулі пергаменту, а потім стер його. Ось точна копія напису. — Він простягнув аркуш Кортецу. — Якщо хочете, зіставте з тією, що ви відновили.
Кортец прочитав:
«Ежені! Ви заглянули в очі древньої мудрості. Вона тут, де ми з вами стоїмо. Вона захована поряд з прахом святого Кирила. 400 років зберігається вона в землі. Але я підійму її з домовини. Записи мого предка допоможуть мені. Ця мудрість дасть вам вічну молодість. Ви багато років будете такою ж прекрасною, як тепер. Все у вашій владі, Ежені.
Навіки ваш Платон Бєльський».
— Так, здається, все правильно. Але я не вмію розв’язувати ребусів, голубе мій, — сказав, знизавши плечима, Кортец і повернув аркуш Джейкові. — «Древня мудрість»… «Прах святого Кирила»… «Вічна молодість»… Що все це означає? І хто це написав?..
Джейк на хвилину задумався.
— Бачите, мосьє… — промовив він. — Мій предок боярин Іван Дмитрович Бєльський чимсь провинився перед царем, і Грозний заслав його в старовинний монастир на далекій півночі Росії. Там він помер, і там був похований… Помираючи, він просив покласти в його домовину книгу, подаровану йому Грозним. Це була візантійська антологія Агафія, титульну сторінку якої я приніс вам, мосьє…