МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-По-перше, - обережно промовила Людмила, яку насторожило блищання ментовських очей, - я зовсім нічого не знаю про людину, яку ви називаєте бандитом. По-друге, до чого тут я і моя донька? Для чого ви мені все це розповідаєте?
-Завжди можна написати заяву. Я ж кажу - ваша донька пережила певний стрес, та ще й проблеми всередині родини, ми щойно на них натякнули... Виправдання буде стовідсотковим, і сьогодні заяву написати ще не пізно. Особливо якщо зробити це негайно. Оксана не хотіла нікого підводити, ясно, комплекс вини - адже вона таки вагітна, не знає, як виправдатися перед мамою, як вона це сприйме, а тут іще треба писати різні заяви. Ну його, того дядька п’яного, хай живе. Логічно?
-Не зовсім...
-Слухайте далі. Ви можете цією заявою його притиснути. Адже він почне у вас її викупати, за гроші, адвокати - а вони в нього є! - на млинець розкатаються, аби клієнта, харю кримінальну, витягнути. Як бачимо, вигода в кращому разі подвійна - допоможете органам притягнути до відповідальності злочинця, який до того ж збив машиною вашу вагітну доньку, сидячі за кермом п’яним в дупель. Це ж моральне задоволення і вам, і нам. Або - пряма вигода для вас, можна скачати з пана Рибалки солідну суму на компенсацію.
Людмила не могла пояснити, чому раптом їй стало незатишно поряд з офіцером карного розшуку, який виконує свій прямий обов`язок і ловить бандитів.
-Ви штовхаєте мене на злочин? Адже це шантаж, пряма фальсифікація фактів. Оксана кинулася під машину сама.
-Це вона каже тепер. Її стан вам пояснив я, мої припущення може підтвердити будь-якій лікар-психіатр навіть з середньою кваліфікацією, ну а світило взагалі напише наукову роботу.
-Навряд чи моя донька погодиться брехати.
-Ніхто й не підбиває її на брехню. Це ж гріх, - у його вустах слово "гріх" прозвучало надто буденно, немов традиційне чоловіче "блякання", - Вона просто помиляється. Не усвідомлює поки що ані себе, ані того, що з нею реально трапилося. Послухайте, - дихання Бойка стало частим, - ми шукаємо приводу, аби взяти Карася за зябра, вже більше року.
-Кого?
-Дражнять його так, Рибалку нашого. Кличка Карась, розумієте? Він постійно викручується, і з вашою допомогою ми можемо захарлати його із зовсім несподіваного боку. Є такий класичний приклад: гангстера Аль Капоне посадили не за всі його криваві злочини, а лише за несплату податків. Одного бандита нам якось вдалося накрити за перевищення швидкості, всього - на всього. Знаєте, який клубок вдалося розмотати? Газети писали, не хрін собачий... Ой, вибачаюсь...
-Нічого страшного. Що ж такого зробив цей ваш Карась? Наче мирна риба...
-Наче... Він колись працював у карному розшуку, так, нічого особливого, звичайний собі опер. Потім набридло йому закон захищати, подався до бандитів. Знаєте, з тих, що банки охороняють тепер.
-Наш банк бандити не охороняють.
-Отак! - Бойчук стрепенувся. - Ви працюєте в банку?
-Есперт - консультант банку "Столичний".
-А-а, дійсно, фірма солідна... І що ви там робите?
-Я ж назвала свою посаду...
Тепер майор дивився на Людмилу дещо розгублено.
-Знаєте, я на свій сором, мабуть, погано розуміюся на подібних речах...
-Гаразд, якщо вам цікаво і якщо це допоможе у подальшій роботі, - Людмила посміхнулася кутиком губів, відчувши себе сильнішою за працівника карного розшуку, що сидить навпроти. - До кожного банку щодня звертаються з різними пропозиціями про співпрацю. Група експертів розглядає кожну і вирішує, буде банк мати справу з даним партнером чи ні. В основному, самі розумієте, просять грошей. Якщо говорити простіше, виявляємо, наскільки потенційний партнер професійний або чесний. Наші з вами роботи чимось трохи навіть схожі. Виявляємо шахраїв.
-Бачите, як ми з вами порозумілися.
-Що ви маєте на увазі? - насторожилася Людмила.
-Олег Рибалка на прізвисько Карась - потенційний злочинець, якого слід ізолювати від суспільства. Ви також не хочете проблем для банку, правда? Ну, а ми працюємо трошки глобальніше, якщо можна так сказати. Не хочемо проблем для суспільства.
-Господи, та чим же так не догодив вам особисто цей Карась?
-Я скажу. Тільки формулювання "мені особисто" не зовсім вірне, Людмило, - та по очах жінка прочитала, що влучила точно в ціль. - Якби ви, припустімо, видали певні секрети вашого банку комусь іншому чи просто пішли працювати на конкурента, до вас би нормально ставилися?
-Знаєте, я не припускаю подібної думки... Але навряд чи в такій ситуації до мене б ставилися добре.