МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

РИНОК "УНІВЕРСУМ"

ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС!

ТУТ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ВСЕ. Чого не знайдете - дзвоніть: 534-17-86

Людмилі важко було зрозуміти, якій інтерес у людей тинятися базаром просто так. Потенційних покупців чи просто тих, хто прийшов з певною метою, вона зустрічала дуже мало. В основному тут вешталися любителі, за виразом Оксани, торгувати таблом. Змерзлі продавці грілися гарячим чаєм чи кавою, яку розносили численні жіночки у старанно випраних білих фартухах. Своїми криками: "Гарячий чай, кава, капучіно, картопля смажена, гот-доґи!" вони дратували Людмилу так само, як у літню спеку - вигуки таких самих жіночок: "Пиріжки, біля-аші гарячі!". Продавці, звичайно, визначали бажаючих справді зробити покупку, та старанно відповідали всім, що скільки коштує, навіть починали говорити завчений текст, нахвалюючи товар і його порівняно невисоку ціну - ну справді на всьому базарі дешевше нема! Вони покладалися на щасливий випадок: раптом дядько у потертому на ліктях пальті витягне з кишені пачку грошей, які він старанно збирав кілька місяців, аби витратити їх тут, на базарі.

-Передноворічний розпродаж зимових кросівок спільного українсько-німецького виробництва буде тривати до кінця тижня! До уваги покупців: передноворічний розпродаж якісних зимових кросівок спільного українсько-польського виробництва продовжено до кінця тижня!

Колись у дитинстві вони з дівчатами любили мало не щодня після уроків заходити до галантереї і просто роздивлятися виструнчені на окремій полиці флакони та коробочки з дорогими парфумами. Вони уявляли, як все це пахне, а коли не знаходили якоїсь коробочки на своєму звичному місці - відразу починалися історії про те, хто і для кого ці парфуми купив. Зазвичай в уяві виникали красуні з іноземних модних журналів та каталогів, які всякими правдами і неправдами перетинали кордони СРСР. В основному ці яскраві журнальчики осідали в родинах столичних модниць і не були чимось аж таким дефіцитним. Дівчата приносили їх у школу і гуртом роздивлялися на перервах чи потай гортали на уроках. Якось Люда з батьками поїхала до родичів у містечко Липова Долина, і на три дні вона, власниця старенького потріпаного іноземного журнальчику, стала неформальним лідером серед місцевих ровесниць. Звичайно, вона подарувала троюрідній сестрі цей журнал, після чого дівчата позичали його одна одній і ледь не билися. Потім почалася боротьба з алкоголем та виноградниками, всі парфуми, не лише чоловічі одеколони на зразок "Тройного" або "Саші", почали користуватися підвищеним попитом, і по мікрорайону певний час ходила легенда про трьох місцевих п`яниць, які, десь роздобувши гроші, купили флакон дорогих французьких парфумів і благополучно, навіть з певним естетичним задоволенням, розпили його.