Енциклопедія російської душі

— Росіяни — майстри вигадувати собі ворогів. Це не могло мені не набриднути.

— Нас знову обікрала держава! — радісно продекламував Сашко.

— Не держава! — насупився я. — А той, кого ми шукаємо!

— Ми помстимося! — присягнувся Сашко.

— Людський клімат Росії гірший за економічний колапс й агресивне жебрацтво, — заявив я.

— Я вб’ю цю гадину! — закричав Сашко. — Дайте мені, будь ласка, «Нарзану».

— Наївному дурневі, мені здавалося, що все це радянське безглуздя — наносна випадковість, та от я сам переконався, що росіяни можуть «приспати» інші народи, як свиня — своїх дітей, і вранці навіть не почухатися.

— Свиня не може «приспати» себе, — заперечив Сашко. — А в нас це виходить чудово. Люлі-люленьки, — заспівав він, ляскаючи себе по колінах.

— Охо-хо, — підхопив я. — Наївність нового покоління, що кинулося перетворюватися на середній клас, самовиражатися й самостверджуватися, викликає в мене не менше презирства, ніж дурість їхніх батьків і матерів.

— Презирство — тонке почуття, — з легкою образою розсміявся Сашко. — Молодь повинна взяти владу у свої руки.

— Звичайно, я не можу сказати, що залишився до всього байдужим. Мене бентежить гностична думка про нерівність душ, але, дивлячись на народні подвиги, я не можу не визнати, що первісний стан, у якому перебуває народ, — похідне його розумових можливостей.

— Щасливі народи, що живуть під щасливими небесами, як італійці, трохи плутають нам карти, — зітхнув Сашко. — Давайте створимо таємне товариство.

— Яке?

— Таке, що створить нового Бога.

— Дайте мені закінчити про Росію! Про неї зазвичай пишуть з осторогою. Росію або жаліють, або намагаються зрозуміти. Але розуміння є важчим не через надскладні особливості свідомості, а, навпаки, чербз зайву простоту тутешніх звичаїв.

— От ми зараз говоримо-говоримо, а над Капрі висить місяць, як соковита скибочка лимона.

— Людина, яка не розуміє своїх інтересів і свідомо шкодить собі впродовж усього життя, справді здається загадковою. Народ, що залишився архаїчним утворенням після запуску супутника й створення ядерної зброї, небезпечний і нещадний.

— Я, певна річ, приховую свої переконання, — сказав Сашко.

— Зовні я проводжу лінію інтелігентної людини, — додав я.