Якщо кров тече [UK]

Шарлотта обіймає доньку на порозі, а тоді заводить усередину. Голлі знає, що буде далі.

— Ти схудла.

— Насправді, я лишилась така, як була, — каже Голлі, а мати видає їй Погляд, котрий говорить: «Завжди будеш анорексичкою».

Вечерю придбано в італійському ресторанчику далі вулицею, Шарлотта за їжею говорить про те, як їй важко без Генрі. Ніби її брата нема поруч уже п’ять років, а не п’ять днів, а поїхав він не до близького будинку для літніх, а сповнювати на пенсії шалені мрії: тримати велосипедну крамницю в Австралії або малювати заходи сонця на тропічних островах. Вона не питає Голлі про її життя, роботу або що та робила в Піттсбурзі. О дев’я­тій, коли Голлі може обґрунтовано заявити про втому і бажання прилягти, вона вже почувається так, ніби змолодшала і зменшала, зжухла до тієї сумної, самот­ньої дівчини, так, анорексичної — принаймні в перший рік у старшій школі, коли вона була відома як «швабра» або «мітла», — яка мешкала в цьому будинку.

Її спальня лишилася такою самою: темно-рожеві стіни, що завжди наводили її думки на півсире м’ясо. Її м’які іграшки досі стоять на поличці над вузьким ліжком, з містером Кроликом на почесному місці. Вуха містера Кролика пошарпані, бо вона колись гризла їх, коли не могла заснути. Плакат із Сильвією Платт і досі висить над столом, за яким Голлі писала погані вірші й іноді уявляла власне самогубство в стилі своєї кумирки. Роздягаючись, вона думає, що могла б так і зробити, принаймні спробувати, якби їхня духовка була газова, а не електрична.

Було б легко — надто легко — подумати, що кімната її дитинства чекала на Голлі, наче чудовисько з історії жахів. Вона спала тут кілька разів у здорові (відносно здорові) роки дорослого життя, і кімната жодного разу її не з’їла. Матір теж ніколи не їла Голлі. Чудовиська таки існують, але не в цій кімнаті й не в цьому домі. Голлі знає, що про це корисно пам’ятати, а також про те, хто вона така. Не дитина, що жує вуха містера Кроли­ка. Не підліток, що в більшість ранків вивергає сніданок перед школою. Вона жінка, котра разом з Біллом і Джеромом врятувала тих дітей у Міському арт-культурному комплексі Середнього Заходу. Вона жінка, котра пережила Брейді Гартсфілда. Котра стала супроти іншого чудовиська в техаській печері. Дівчинка, яка ховалася в цій кімнаті й хотіла більше ніколи не виходити, зникла.