![Якщо кров тече [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Якщо кров тече [UK]
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2021
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Якщо кров тече [UK]». Краткое содержание книги:
— Шантаж — це абонентська платня, — каже він. — Це навіть не лізинг із правом викупу, а афера, яку «Чет на сторожі» добре знає. Припустімо, я маю триста тисяч доларів, що неправда: між заробітками телеактора і тележурналіста велика різниця. Але припустімо.
— Припустімо, що ти з нами вже дуже-дуже давно, — каже Голлі, — і весь цей час потроху складав гроші. Припустімо, що ти так фінансуєш свій… — «Що саме?» — …стиль життя. І свою легенду. Фальшиві документи й усе таке.
Він усміхається. Чарівно.
— Гаразд, Голлі Ґібні, припустімо це. Моя центральна проблема не зникає — шантаж є абонплатою. Коли триста штук закінчаться, ти повернешся зі своїми нафотошопленими малюнками й електронно відредагованими голосовими відбитками і знову погрожуватимеш мені викриттям.
Голлі до цього готова. Вона й без Білла знала, що найкраща вигадка — та, в якій якнайбільше правди.
— Я хочу тільки триста тисяч, бо мені потрібні тільки триста тисяч. — Вона трохи мовчить. — Хоч є і ще дещо.
— І що б то могло бути? — Приємні, виховані тележурналістикою інтонації стали поблажливими.
— Говорімо поки що про гроші. Недавно в мого дядька Генрі діагнозували Альцгеймера. Він зараз у закладі для догляду за літніми, що спеціалізується на розміщенні й лікуванні таких, як він. Це дуже дорого, але насправді річ не в цьому, бо він те місце ненавидить. Він дуже засмучений, а моя матір хоче повернути його додому, але не може дбати про нього. Їй здається, що вона подужає, але це не так. Вона старішає, у неї власні медичні проблеми, а будинок треба переобладнати під інваліда. — Вона думає про Дена Белла. — Пандуси, стілець-ліфт для сходів, ліжко з піднімною половиною, але це все дрібниці. Я хотіла б організувати для нього цілодобовий догляд, включно з кваліфікованою медсестрою вдень.
— Які дорогі плани, Голлі Ґібні. Ти, мабуть, дуже любиш старого добродія.
— Так, — каже Голлі.
Це правда, хоч дядько Генрі — це болячка в дупі. Любов — це дар. Крім того, любов — це ланцюг з наручником на кожному кінці.
— Його здоров’я взагалі кепське. Головна проблема — хронічна серцева недостатність. — Вона знову малює з Дена Белла. — Можливо, він проживе ще два роки або й три. Я порахувала: на триста тисяч його можна утримувати п’ять.
— І якщо він проживе шість, ти повернешся.
Вона думає про юного Френка Пітерсона, вбитого іншим аутсайдером у Флінт-Сіті. Вбитого в надзвичайно моторошний і болючий спосіб. Вона раптом відчуває лють до Ондовскі, до його тренованого репортерського голосу й поблажливої усмішки. Він шматок багна. Тільки «багно» — це надто м’яко. Вона схиляється вперед, прикипаючи поглядом до тих очей (котрі нарешті, на щастя, почали осідатися).
— Послухай мене, ти, дітовбивця і шматок лайна. Я не хочу просити більше грошей. Я навіть не хочу просити ці гроші. Я ніколи більше не хочу тебе бачити. Я повірити не можу, що збираюся тебе відпустити, і якщо ти зараз не прибереш ту довбану посмішку з обличчя, можу й передумати.
Ондовскі відсахується, ніби від ляпаса, й посмішка справді зникає. Чи хтось раніше говорив так до нього? Коли й так, то, мабуть, давно. Він же поважний журналіст! Він «Чет на сторожі», нечесні підрядники й гомеопати жахаються від його наближення! Його брови (вони дуже рідкі, ніби волосся не бажає там рости) сходяться.
— Ти не можеш…
— Закрий рота і послухай, — каже Голлі тихим, настирним голосом.
Вона схиляється ще далі вперед, не просто входячи в його простір, але загрожуючи йому. Це Голлі, якої ніколи не бачила її мати, хоча Шарлотта за минулі п’ять-шість років побачила достатньо, щоб вважати свою доньку незнайомкою або й підміною.
— Ти слухаєш? Дивися ж мені, бо я зараз махну рукою й піду собі. Я не отримаю триста тисяч від «Видющого ока», але точно отримаю п’ятдесят, а це вже початок.
— Я слухаю.
Він робить ту паузу перед «слухаю». Цього разу довшу. «Бо він рознервований», — підозрює Голлі. Добре. Саме таким він їй і потрібен.
— Триста тисяч доларів. Готівкою. П’ятдесятки й сотні. Поклади їх у таку коробку, як та, яку відніс до школи Макріді, але для мене можеш не старатися з різдвяними наліпками й фальшивою уніформою. Принеси до мене на роботу в суботу о шостій вечора. Це дає тобі решту сьогоднішнього і весь завтрашній день на те, щоб зібрати гроші. Не спізнюйся, як сьогодні. Якщо спізнишся, твій концерт закінчиться. Увесь час пам’ятай, наскільки я близька до того, щоб усе це скасувати. Мене від тебе верне.
Це теж правда, і їй здається, що коли вона зараз натисне кнопку на «фітбіті», той покаже пульс десь під 170.