Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Шкода відшкодовується:
1) дитині — до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, — довічно;
3) інвалідам — на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — протягом п’яти років після його смерті.
2. Особам, визначеним у пунктах 1 — 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.
1. Стаття 1200 ЦК є надзвичайно складною для тлумачення. Важко визначити співвідношення між абзацом першим ч. 1 ст. 1200 ЦК, з одного боку, та рештою тексту цієї частини і ч. 2 ст. 1200 ЦК — з іншого. Подібну структуру має ст. 33 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112]. Але в цьому законодавчому положенні абзац другий починається словами «такими особами є», що повністю усуває суперечність між частиною першою ст. 33 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та наступним нормативним текстом.
При тлумаченні ч. 1 ст. 1200 ЦК слід враховувати, що матеріальна норма, що визначає коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, яка завдана смертю годувальника, формулюється в абзаці першому ч. 1 ст. 1200 ЦК. Стосовно цієї норми правові приписи, що формулюються в п. 1 — 5 ч. 1 ст. 1200 ЦК, є процедурними. Вони визначають строки, впродовж яких особам, що мають право на відшкодування, таке відшкодування здійснюється. Це твердження не спростовується навіть зазначенням у ч. 2 ст. 1200 ЦК про те, що у відповідному розмірі шкода відшкодовується «особам, визначеним у пунктах 1 — 5...» (а не в абзаці першому ч. 1 ст. 1200 ЦК).
Отже, до осіб, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, слід віднести: 1) непрацездатних осіб, які були на утриманні (хоча б вони і не мали права на одержання утримання); 2) непрацездатних осіб, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання (хоча б фактично вони його і не отримували); 3) дитину потерпілого, народжену після його смерті.
2. Непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого (хоч і не мали права на одержання утримання), мають право на відшкодування шкоди незалежно від наявності родинних зв’язків з потерпілим. Не встановлюються також будь-які вимоги щодо строку перебування на утриманні потерпілого. Навіть слова «на день смерті» не можна віднести до слів «які були на його утриманні». За таких умов ознака перебування особи на утриманні потерпілого має визначатись із застосуванням аналогії права з урахуванням засад добросовісності, справедливості та розумності. Непрацездатна особа, що претендує на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, має надати належні докази того, що вона дійсно перебувала на утриманні. Перебування на утриманні означає, що за рахунок коштів померлого особа отримувала більшу частину засобів для існування. Якщо ж ця частина є меншою, то особа не може вважатись такою, що перебувала на утриманні померлого, оскільки за таких умов вона одержувала не утримання, а допомогу. Одержання ж особою від потерпілого допомоги, хоча воно й мало систематичний характер, не дає права на відшкодування шкоди.