Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
6. Діти до досягнення повноліття мають право на одержання утримання від батьків (усиновлювачів). Таке прямо випливає із ст. 180 і 232 СК. Це не перешкоджає застосуванню правила п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК про те, що у разі відшкодування шкоди на користь дитини таке відшкодування за умови, що дитина навчається (є учнем, студентом), здійснюється до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Але відшкодування шкоди до досягнення двадцяти трьох років здійснюється тільки тоді, коли особа, на користь якої здійснюється відшкодування, на день смерті потерпілого має право на одержання від нього утримання, тобто не досягла віку вісімнадцяти років. Якщо ж особа, стосовно якої вирішується питання про відшкодування на її користь шкоди, на день смерті потерпілого досягла повноліття, то відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 1200 ЦК вона не мала на цей день права на одержання утримання, а отже, у неї не виникає і право на відшкодування шкоди, хоча б ця особа не досягла віку двадцяти трьох років і навчалася (була учнем чи студентом). Проте не виключається, що з урахуванням усіх обставин справи суд у такому випадку дійде висновку про те, що до таких відносин з урахуванням принципу верховенства права, зокрема засади рівності (ст. 8 Конституції України [1]), слід застосувати за аналогією ч. 1 ст. 1200 ЦК (всупереч правовому припису, який непрямо випливає із ч. 1 ст. 1200 ЦК, виявляється при тлумаченні висновком від протилежного та відповідно до якого особа, що є учнем, студентом, не має права на відшкодування шкоди у разі смерті годувальника, що настала в період, коли ця особа досягла віку вісімнадцяти років і не досягла віку двадцяти трьох років).
При застосуванні п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК слід враховувати правила ст. 188 і 190 СК про звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину та про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
Під «учнем», «студентом» слід розуміти особу, яка має такий статус, хоча ця особа й навчалась за іншою формою, ніж денна, та одночасно працювала. Немає будь-яких підстав стверджувати, що тут маються на увазі тільки учні, студенти денної форми навчання. Коли законодавець хотів обмежити коло учнів, студентів, що мають право на отримання щомісячних страхових виплат, він у ст. 33 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановив, що таке право мають учні, студенти денної форми навчання.
7. Батьки мають право на одержання утримання від повнолітніх дочки, сина відповідно до ст. 202 СК. Відповідно за умови, що вони є непрацездатними (досягли пенсійного віку чи були інвалідами) на день смерті годувальника. Відповідно вони мають і право на відшкодування шкоди. Вони не мають такого права, якщо на день смерті потерпілого набрало законної сили рішення суду про звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька, як це передбачено ст. 204 СК [28].
8. Статті 265 — 271 СК встановлюють умови, за яких обов’язок утримувати внуків покладається на бабу, діда, обов’язок утримувати бабу, діда покладається на внуків, обов’язок утримання покладається на братів, сестер, обов’язок утримувати падчерку, пасинка покладається на мачуху, вітчима, обов’язок утримувати мачуху, вітчима покладається на падчерку, пасинка, обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалася дитина, утримувати дитину, обов’язок особи, яка до досягнення повноліття проживала однією сім’єю з родичами або іншими особами, утримувати непрацездатних родичів та інших осіб. За наявності права на одержання утримання названі особи мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю особи, яка зобов’язана була утримувати інших осіб.
9. Зазначення в п. 3 ч. 1 ст. 1200 ЦК на інвалідів підтверджує думку про те, що п. 1 — 5 цієї частини підлягають застосуванню тільки разом з абзацом першим ч. 1 ст. 1200 ЦК: не будь-які інваліди мають право на відшкодування шкоди, а тільки ті, які були на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від потерпілого утримання.
10. При застосуванні п. 4 ч. 1 ст. 1200 ЦК слід мати на увазі, що статус осіб як членів сім’ї визначається на підставі ст. 3 СК.
11. Із пп. 1 — 5 ч. 1 ст. 1200 ЦК прямо випливають правові приписи, якими встановлюються строки, впродовж яких відповідні особи мають право на відшкодування шкоди. Але строки, впродовж яких відшкодовується шкода на користь цілої низки осіб, передбачених ст. 265 — 271 СК, не встановлені. Звідси не можна робити висновок про те, що ці особи взагалі не мають права на відшкодування шкоди. Це означає лише, що строки, впродовж яких має здійснюватись відшкодування, слід визначати через застосування закону за аналогією. Отже, особи, що досягли пенсійного віку та на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, мають право на відшкодування шкоди довічно. До дітей (осіб, що не досягли повноліття) і інвалідів п. 1, 3 ч. 1 ст. 1200 ЦК застосовуються прямо.