Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9501-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
Про це повідомили у прес-центрі АТО.
• Постійна рада ОБСЄ проведе спеціальне засідання по Україні.
Воно відбудетья 26 січня о 16:00 у Відні «через різке погіршення ситуації у Східній Україні, обстріл Маріуполя та зростання числа жертв серед цивільного населення».
Про це йдеться у повідомленні організації.
26 січня 2015 року
• Зведення новин
За останню добу бойовики обстріляли українських військових та мирні населені пункти 115 разів, повідомляє прес-центр АТО.
«О 18:05 (неділі), поблизу Майорська, бойовики здійснили спробу штурму наших позицій зі сторони Горлівки. Отримавши гідну відсіч, терористи, які залишилися живими, відступили», — йдеться у повідомленні.
Також були обстріляні: Верхня Ольхова, Новотошківка, Петрівка, Трьохізбенка, Словяносербськ, Фрунзе.
На Донецькому напрямку з РСЗВ «Град» обстріляли Новомихайлівку, Опитне й Тоненьке, а з мінометів та стрілецької зброї Мар’їнку та Красногорівку.
В районах Первомайська та Дебальцевого з «Града» бойовики обстріляли Попасну та Троїцьке, а також Дебальцеве, Новогородське та Луганське.
• Бойовики обстріляли з «Градів» Станицю Луганську - двоє людей загинули.
Про це в понеділок повідомляє сайт голови Луганської ОДА Геннадія Москаля.
• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинуло 7 українських військовослужбовців, ще 25 отримали поранення.
Про це повідомив в.о. спікера Генштабу Збройних сил України Владислав Селезньов, передає «Інтерфакс-Україна».
• Донецькі і луганські бойовики вирішили об’єднатися і «вирівняти фронт».
Про це заявив ватажок «ДНР» Олександр Захарченко, передає «РИА Новости».
«Бої йдуть на всій території ДНР, ми зараз намагаємося з’єднатися з ЛНР, тим самим вирівняємо лінію фронту і вивільнимо як мінімум бригаду», — заявив Захарченко.
• Кабмін прийняв рішення про введення режиму надзвичайної ситуації на території Донецької та Луганської областей.
Про це заявив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на виїзному засіданні Кабміну в ДСНС.
27 січня 2015 року
• Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»
[Мар’їнка] Наприкінці січня з Херсонщини прийшла сумна звістка: у Боса, в його рибацькому селищі Геройське від запалення легенів несподівано померла дружина. Якась швидкоплинна хвороба — згоріла миттєво. У районну лікарню її привезли на другий день недуги вже без свідомості, а наступної ночі жінки не стало. Залишився синок Рома тринадцяти років у порожній хаті один. Добре, сусіди не байдужі — приглядали за хлопцем, підгодовували. Бос перші дні собі місця не знаходив. Душа рвалася туди — з дружиною попрощатися, сина обійняти. Але дні були пекельними — цілодобові обстріли. Гарячі голови радили здорованю тікати з армії додому — там важливіше, але, усе зваживши, він сказав, що полишить службу «по-людськи». Одного разу куля знову прошила його бушлат, і знову ані подряпини. Та через тиждень, рятуючись від обстрілу, Бос невдало стрибнув у траншею і зламав ногу. Відвезли «Жаком» до Курахового, пролежав у лікарні два місяці, а документи на його демобілізацію ніяк не приходили. Нарешті, аж наприкінці червня зі штабу прийшов наказ. Коротко попрощався з усіма і поїхав.
• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
АНАТОЛІЙ ГОЛИК (17.10.1994 — 27.01.2015). 101 ОБр охорони ГШ
Після відпустки Тольчик повернувся до частини, і перед самим Різдвом, 5 січня, їх знову відправили на фронт — у Дебальцеве. Дзвонив періодично, коли не було так «гаряче». А 26 січня ввечері мама поговорила з сином востаннє. Він звично казав, що все спокійно, що штурму нема, а на питання про «кільце», про яке мама чула по телебаченню, змовчав. А потім попросив маму дати слухавку вітчиму.
— Тольчику... синку, бережи себе.
— Що він тобі сказав? — схопилася Алла, як тільки чоловік поклав слухавку.
Той не відповів. Зрештою, він досі не розповідає дружині, що того дня йому розповів пасерб. Аллі Богданівні лишається тільки здогадуватися.
— У ніч смерті сина я собі місця не знаходила, у мене було відчуття, що от-от щось має трапитися чи уже трапилося. Ми стали набирати номер, але там — «поза зоною», потім його побратимів, але і з ними зв’язку не було. А вранці мені подзвонили з військкомату, здається, і черство й бездушно сказали: «Алло Богданівно, бої в Дебальцевому страшні. Син ваш загинув уночі». Як загинув — не сказали, тільки потім його побратими розповіли, що там ніби інший хлопчик мав їхати в тому БТРі, який терористи підірвали, а Тольчик пожалів його, бо той спав, і сам сів та й поїхав. Але інші хлопці кажуть, що це на підмогу їхали два БТРи українські й на засідку ворожу попали. Їх із РПГ розстрілювали. Ще хтось говорить, що то вони бронетранспортерами їхали знищувати міномети. Один Бог знає, як там було насправді і як мій Тольчик гинув.