Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. У ч. 1 ст. 1195 ЦК визначаються, зокрема, підстави виникнення зобов’язання відшкодування шкоди (такими є наявність шкоди, дії (бездіяльність) осіб, причинний зв’язок між цими діями (бездіяльністю) та шкодою). Не зазначається тут про ознаку протиправності дій, якими завдана шкода, але ушкодження здоров’я фізичної особи завжди є протиправним (охоплюється поняттям генерального делікту). Не зазначається в ч. 1 ст. 1195 ЦК і про вину як підставу зобов’язань відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Це дає підставу для логічного доповнення тексту ч. 1 ст. 1195 ЦК і виявлення у такий спосіб правового припису, відповідно до якого вина не є підставою таких зобов’язань. Але правові приписи, які виявляються методом логічного доповнення нормативного тексту, не можуть застосовуватись усупереч загальним правилам. Таким стосовно правового припису, про який ідеться, є ч. 2 ст. 1166 і ч. 1 ст. 1167 ЦК, які визнають вину підставою відшкодування відповідно майнової і моральної шкоди.
5. При визначенні додаткових витрат потерпілого, що підлягають відшкодуванню, можуть застосовуватись за аналогією положення ст. 21 названого Закону, але при цьому слід враховувати, що додаткові витрати мають бути такими, що можуть бути поставлені поряд з тими, які перелічені у ч. 1 ст. 1195 ЦК. Зокрема, немає підстав стверджувати, що поряд з витратами, про які зазначається в ч. 1 ст. 1195 ЦК, можуть бути поставлені витрати на придбання транспортного засобу, потреба в якому виникла у потерпілого у зв’язку з каліцтвом. Тому правильним буде твердження про те, що із ч. 1 ст. 1195 ЦК непрямо випливає і методом логічного доповнення нормативного тексту виявляється правовий припис, відповідно до якого витрати на придбання транспортного засобу відшкодуванню не підлягають. Але переважному застосуванню перед цим правовим приписом підлягає правовий припис, який непрямо випливає із ч. 2 ст. 1202 ЦК, який виявляється при тлумаченні висновком від наступного правового явища (права на стягнення наперед додаткових витрат на придбання спеціального транспортного засобу) до попереднього і відповідно до якого потерпілий має право на відшкодування витрат на придбання транспортного засобу. Таке право виникає у разі встановлення висновком МСЕК, прийнятим судом, або висновком судово-медичної експертизи наявності потреби потерпілого у спеціальному транспортному засобі. При вирішенні питання про стягнення коштів на придбання спеціального транспортного засобу суд повинен враховувати вимоги Порядку забезпечення інвалідів автомобілями [340].
6. Зазначення у ч. 2 ст. 1195 ЦК про те, що статус потерпілого як такого, що не працював, визначається на момент завдання шкоди, слід тлумачити так, що це питання вирішується залежно від того, перебуває працівник на момент завдання шкоди у трудових правовідносинах чи ні. При цьому слід враховувати, що днем звільнення з роботи є останній день роботи (п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок [349]). Частина 1 ст. 4 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням» [125] також включає день звільнення в період роботи. Отже, каліцтво або інше ушкодження здоров’я в день звільнення після закінчення останнього робочого дня (до 24 годин) слід кваліфікувати як таке, що завдане в момент, коли потерпілий працював.
7. Якщо на момент завдання шкоди (ушкодження здоров’я) потерпілий не працював, розмір відшкодування встановлюється виходячи із розміру мінімальної заробітної плати. При застосуванні ч. 2 ст. 1195 ЦК слід враховувати, що застосуванню цієї статті не перешкоджає абзац третій ч. 3 ст. 1197 ЦК. Співвідношення між цими законодавчими положеннями не може вирішуватись за допомогою ірраціональних засобів, зокрема — врахування духу цивільного законодавства чи Цивільного кодексу. Навіть посилання на ст. 3 Конституції [1] не мало б достатніх логічних підстав. Є суто техніко-юридичні засоби, які повинен використати суб’єкт тлумачення при з’ясуванні співвідношення законодавчих положень, про які йдеться. Справа в тому, що із ч. 2 ст. 1195 ЦК прямо випливає, яка база має використовуватись для обчислення розміру відшкодування у разі, якщо потерпілий на момент ушкодження здоров’я (завдання шкоди) не працював, тобто встановлює спеціальне правило про базу для визначення розміру відшкодування в таких випадках. Правові приписи, які прямо випливають із актів законодавства, мають таку саму юридичну силу, як і правові приписи, що встановлюються прямо. Таке стверджує новітня методологія тлумачення актів законодавства.