Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
1. Базові правила щодо відшкодування шкоди, завданої малолітніми, встановлені ст. 1178 ЦК. Стаття 1181 ЦК встановлює лише особливості відшкодування шкоди, якщо вона завдана кількома малолітніми особами. У таких випадках відповідальність іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, не передбачена. Але на таких осіб ч. 1 ст. 1181 ЦК слід поширювати за аналогією, оскільки ст. 1181 ЦК не виключає застосування ч. 1 ст. 1178 ЦК. Отже, у разі завдання шкоди кількома малолітніми особами відповідальними є батьки (усиновлювачі), опікуни, а також інша особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. їх відповідальність є частковою (загальне правило ст. 1190 ЦК про солідарну відповідальність при спільному завданні шкоди кількома особами до цих відносин не застосовується). Частка, що підлягає відшкодуванню кожною із відповідальних осіб, визначається за домовленістю між ними або судом.
2. Якщо за одного із малолітніх, які спільними діями завдали шкоди, відповідає заклад, що здійснює стосовно цієї особи функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду у частці, що визначається за рішенням суду. При цьому не передбачено визначення цієї частки за домовленістю сторін, очевидно, з тієї причини, що таким закладом зазвичай є юридична особа публічного права, що фінансується із бюджету. Але ж треба відповісти на запитання про те, у який же спосіб із ст. 1181 ЦК випливає обов’язковість для сторін положення ч. 2 цієї статті, відповідно до якого розподіл обов’язку відшкодувати шкоду не може бути здійснений за домовленістю між батьками (усиновлювачами), опікуном, з одного боку, та відповідних закладів — з іншого. Обов’язковість ч. 2 ст. 1181 ЦК випливає із контексту цієї статті. Частини перша та друга пов’язані контекстом. Тому зазначення в ч. 1 ст. 1181 ЦК про можливість розподілу відповідальності за завдану шкоду і відсутність такого зазначення в ч. 2 цієї статті означає, що із контексту ст. 1181 ЦК випливає заборона на розподіл відповідальності за домовленістю відповідних суб’єктів.
3. Стаття 1181 ЦК не встановлює порядку визначення частки шкоди, яка відшкодовується закладами, зазначеними у ч. 3 ст. 1178 ЦК, у випадках заподіяння шкоди декількома малолітніми особами. Але це не може бути перешкодою для відповідальності цих закладів. Частина 4 ст. 1178 ЦК застосовується до цих закладів як загальна норма, дія якої не виключається і стосовно відносин, про які йдеться у ст. 1181 ЦК.
Стаття 1182. Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами
1. Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
2. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
1. Стаття, що коментується, встановлює порядок розподілу відповідальності за шкоду, заподіяну кількома неповнолітніми особами. Мається при цьому на увазі, що ст. 1182 ЦК встановлює особливості реалізації відповідальності неповнолітніх, передбаченої ст. 1179 ЦК, якщо шкода завдана кількома неповнолітніми особами. Отже, ст. 1182 ЦК не виключає застосування ст. 1179 ЦК. Зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб, є частковим (загальне правило ст. 1190 ЦК про солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну кількома особами до цих відносин не застосовується). Частки, які підлягають відшкодуванню кожним із неповнолітніх, визначаються за домовленістю між ними, а за відсутність такої домовленості — визначаються судом.
2. При застосуванні ч. 2 ст. 1182 ЦК слід враховувати, що вона не встановлює відповідальність закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, за шкоду, завдану такою особою, а лише передбачає порядок визначення частки шкоди, яку відшкодовує такий заклад, стосовно випадків, коли шкода завдана кількома неповнолітніми особами. Тому було б неправильним із ч. 2 ст. 1182 ЦК робити висновок про те, що вона прямо встановлює відповідальність такого закладу. У разі застосування порядку визначення частки, встановленого ч. 2 ст. 1182 ЦК, підставою відповідальності є ч. 2 ст. 1179 ЦК, яка визнає обов’язок закладу, що здійснює стосовно неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду, завдану такою особою, субсидіарним.