Викрадачі
- Автор: Костова Элизабет
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб сімейного дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0916-2
- Переводчик: Володимир Поляков
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Викрадачі». Краткое содержание книги:
До психіатричної клініки потрапляє незвичайний пацієнт — талановитий художник Роберт Олівер, який учинив напад… на витвір мистецтва — картину, якій понад 100 років. Одержимий бажанням розгадати таємницю, що мучить генія, закріплений за ним лікар Ендрю Марлоу вирушає в захопливу подорож, щоб віч-на-віч зустрітися з натхненням і пристрастю, що пережили століття…
Вона замовкла, і я закивав, заохочуючи її продовжити розповідь.
— Ось, наприклад, одного разу ми домовилися, що він познайомиться з моєю сестрою і її чоловіком — вони якраз приїхали до Вашингтону на якусь нараду, а Роберт просто взяв і не з’явився до ресторану, де ми призначили зустріч. Я просиділа весь обід з ними сама, й кусень не ліз мені у горло. Сестра в мене дуже дисциплінована й ділова людина — гадаю, вона була ошелешена. І не сильно здивувалася, коли Роберт залишив мене, а їй прийшлося мене підбадьорювати в телефонних розмовах. Після того обіду я повернулася додому й побачила, що Роберт спить на ліжку, одягнений. Я його розштовхала, але він зовсім не пригадував, що ми домовлялися про обід. І наступного дня відмовився обговорювати це питання й не бажав визнавати себе винним. Він взагалі відмовлявся обговорювати свої почуття. А також визнавати свої помилки.
Я стримався й не став нагадувати, що вона наполягала на їхній духовній близькості. Вона схилила голову й з’їла нарешті свій крекер, неначе зголодніла через спогади, потім красиво обтерла пальці серветкою, яку я їй простягнув.
— Як він міг поводитися так брутально? Я запропонувала йому познайомитися з сестрою і зятем тому, що вважала: у нас із ним усе серйозно. Він сказав мені, що покинув дружину, вона все одно не бажала, щоб він залишався в сім’ї, і що він гадає, ми з ним залишимося разом надовго. Потім розповів, що дружина вирішила оформити розлучення, і він на те згодився. Не те щоб ми обговорювали можливість нашого шлюбу. Насправді я ніколи не бажала виходити заміж, за кого б то не було. Не бачу в цьому багато сенсу, тому що не прагну мати дітей. Але Роберт був моїм єдиним коханцем — я не вмію знайти кращого слова.
Мені спало на думку, що зараз її очі могли знову сповнитися слізьми, натомість вона хитнула головою з хвилями блискучого волосся — уперто, непокірливо, сердито.
— Навіщо я вам усе це розповідаю? Я прийшла, щоб отримати відомості про Роберта, а не для того, щоб інформувати вас про моє особисте життя. — Потім знову всміхнулася, але сумно, затуляючи обличчя руками. — Докторе Марлоу, ви здатні й каміння змусити заговорити.
Я здригнувся від несподіванки: так завжди казав мені мій друг доктор Ґарсіа. Цей його комплімент був мені вельми приємний, то був один з наріжних каменів нашої тривалої дружби. Але я ніколи не чув цю фразу з вуст інших.
— Дякую. До речі, я не намагався витягти з вас будь-що, чого б ви самі не бажали розповісти мені. Втім, все, що ви зараз розповіли, є дуже корисним.
— Давайте підсумуємо. — На цей раз вона щиро посміхнулася, до неї мимоволі повернулася природна жвавість. — Ви тепер знаєте, що Роберт приймав якісь ліки ще до того, як потрапив до вас — якщо ви цього не з’ясували раніше. Ще ви почуваєтеся краще через те, що Роберт відмовлявся обговорювати власні почуття навіть із жінкою, яка з ним жила, тож ви насправді нічого не програли.
— Мадам, — відповів я на це, — ви мене лякаєте. Ваші висновки цілком слушні. — Не бачив сенсу зізнаватися їй, що Кейт розповідала мені те саме.
Вона засміялася вголос.
— Тепер розкажіть мені про свого Роберта, оскільки я про свого вам уже розповіла.
Я розповів, відверто й детально, гостріше відчуваючи, що безперечно порушую довіру пацієнта. Зрозуміло, я не переказав їй нічого з того, що розповіла мені Кейт, але в подробицях описав поведінку Роберта з того часу, як він потрапив до мене. Засіб — навіщо я це їй розповідав — повинен слугувати досягненню певної мети. У мене було ще багато запитань до неї (і про неї), а з такою розумною й кмітливою особою мусив оплачувати привілеї заздалегідь. Закінчив я на тому, що у нас в «Ґолденґров» за Робертом наглядають добре, тому наразі я впевнений, що він у безпеці. Не схоже, щоб він становив загрозу для себе або для інших, незважаючи на те, що він потрапив до нас через намір порізати ножем картину.