Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:
Інший лист без підпису, надісланий з Філадельфії, також змушував замислитися, особливо один його абзац:
«Я поміркую над тим, що ви пропонуєте стосовного передавання Рахунків виключно вашими Суднами, однак я не завжди можу бути певен, коли їх очікувати. Щодо Справи, раніше обговорюваної, я попрошу тільки ще одну річ, проте хочу впевнитися, що зрозумів вас правильно. Ви повідомляєте, що жодної Частки не повинно бракувати, аби досягти найкращого Ефекту, але ви самі гаразд знаєте, як важко в тому мати певність. Було би надзвичайним Ризиком і Трудністю винести цілий Ящик, а у Місті (тобто у церквах Св. Петра, Св. Павла, Богородиці чи Ісуса Христа) це зробити майже неможливо. Та я знаю, які Недоліки були у того, хто був відтворений минулого Жовтня, і скільки живих Особин ви мали залучити, доки не натрапили на правильну Методу 1766 року; тож я покладатимуся на вас у всіх ваших Ділах. Я з нетерпінням чекаю вашого Брига і щодня запитую про нього на причалі пана Бідла».
Третій підозрілий лист був написаний невідомою мовою і навіть невідомою абеткою. У щоденнику Сміта Чарльз Ворд знайшов грубо скопійоване сполучення знаків, яке часто повторювалося в листі. Авторитетні вчені з Браунського університету визначили алфавіт як амхарський чи абіссинський, хоча й не змогли розпізнати ані слова. Жоден з цих листів так і не дійшов до Кервена, та зникнення Джедедаї Орна із Салема, про яке залишилися записи, свідчило, що провіденські чоловіки вдалися до певних таємних кроків. У Пенсільванському Історичному товаристві також збереглося кілька цікавих листів, адресованих докторові Шиппену, які стосувалися присутності у Філадельфії однієї небажаної особи. Проте були необхідні рішучіші кроки, тож основні плоди оприлюдненої Віденом інформації слід шукати на таємних нічних зборищах надійних і перевірених моряків та старих відданих каперів зі складів Брауна. Повільно, але впевнено вони розробляли план, який мав на меті не залишити жодних слідів від лихозвісних таємниць Джозефа Кервена.
Сам Кервен, незважаючи на всі застережні заходи, очевидно, відчував наближення чогось лиховісного, бо збереглися спогади, ніби в той час він мав незвичайно схвильований вигляд. Його карету весь час помічали то в місті, то на Потаксетському шляху, і його вдавана люб’язність, якою він намагався побороти упередження містян, потроху згасла. Його найближчі сусіди, Феннери, однієї ночі побачили яскравий стовп світла, який вихоплювався з якогось отвору на даху тієї таємничої кам’яниці із вузькими вікнами. Про цей випадок вони негайно повідомили Джона Брауна у Провіденсі. Пан Браун став очільником гурту, який поставив собі за мету викорінення Кервена з міста, тож він переказав Феннерам, що стосовно цього інциденту буде вжито заходів. Він вважав за необхідне повідомити їх про це, оскільки вони все одно неминуче стали б свідками вирішального нападу. Браун вирішив пояснити свої дії тим, що з’ясувалося, нібито Кервен був шпигуном ньюпортських митних дозорців, до яких усі провіденські фрахтувальники, купці та фермери, відкрито чи потай, були вороже налаштовані. Невідомо, чи повірили у цю вигадку сусіди, які встигли побачити стільки моторошних речей, та, у всякому разі, Феннери охоче пов’язували будь-яке лихо із таким дивакуватим чоловіком. Пан Браун доручив їм слідкувати за Кервеновою фермою і регулярно доповідати про будь-які незвичайні випадки.