Улісс

— То ви вважаєте, що він помер саме так? — запитав містер Кращ занепокоєним тоном. — Я маю на увазі…

— Він помер із перепою{442}, — довершив тему Красень Мулліган. — Кварта елю — королівська страва. Ось слухайте, розкажу вам, що повідає Дауден{443}!

— А що? — поцікавився Кращеглінтон.

Вільям Шекспір і Ко{444}, акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю. Всенародний Вільям. Для довідок звертатися: Е. Дауден, Гайфілдгаус…

— Чудово! — вдоволено зітхнув Красень Мулліган. — Я запитав його, як він дивиться на те, що поета звинувачують у педерастії. Він підняв д’горі руки і відповів: Ми можемо сказати лиш одне: життя у ті часи буяло вповні. Чудово!

Педофілія.

— Потяг до краси часом заводить нас на непевну путь, — вирік сумнопрекрасний Кращ, звертаючись до глиняного Еглінтона.

Стійкий Джон відповів насуплено:

— Що означають ці слова, може пояснити нам доктор. Такого не буває, щоб і кози ситі, й сіно ціле.

Ви так речете? Чи ж зможуть вони змагатися з нами, зі мною, претендуючи на право присудити пальму першости в красі?

— І почуття власности теж, — додав Стівен. — Він видобув Шейлока із власної глибокої кишені. Син торгівця солодом і лихваря, він і сам був торгівцем збіжжям та лихварем, під час голодних бунтів приховав вісім пудів зерна. Четтл{445} Фальстаф згадує про осіб різної віри, які засвідчили, що він чесно веде свої справи; проте ці особи були не інакше як його боржниками. Якось він позивав свого ж таки товариша-актора — той купив у нього кілька мішків солоду і не заплатив. За позичений гріш він міг вимагати в заставу у боржника фунт його м’яса{446}. Та як би міг інакше машталір і прислужник суфлера — про це пишеться у Обрі{447} — так швидко забагатіти? Хай там що діється навколо, а він має свій зиск. Образ Шейлока породжений хвилею юдофобії, що накотилася після того, як Лопеса{448}, лікаря королеви, повісили й четвертували, і його юдейське серце вирвали з грудей, коли юдей був іще живий; у «Гамлеті» й «Макбеті» чути відлуння іншої події — тренування шотландського мудрагеля{449}, що полюбляв підсмажувати відьом. У «Марних зусиллях кохання» він зубоскалив із приводу загибелі Великої Армади. У його хроніках події англійської історії плинуть плавко наче на вітрилах показного тріумфу, який ми бачимо і сьогодні з приводу Мафекінга{450}. Судили було єзуїтів з Ворикширу, і в п’єсі воротар засуджує теорію двозначности. Ось повернувся був із Бермудів «Відважний мореплавець»{451}, і зразу ж була написана п’єса, якою захоплювався Ренан, і в ній явився Петсі Калібан, наш американський родич. Цукеркові сонети появилися слідом за сонетами Сіднея. Що ж до феї Елізабет, інакше кажучи, рудокосої Бесс{452}, вульґарної дівулі, яка спричинила появу «Віндзорських жартівниць», то нехай якийсь майн-гер з Германії увесь свій вік докопується до глибинних значень, які ховаються на дні кошика з брудною білизною.