Сліпобачення
- Автор: Уоттс Питер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-99-4
- Переводчик: Анатолий Питик
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Сліпобачення». Краткое содержание книги:
Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі.
— Вони не роботи, — голос Джеймс застрягав у горлі.
— Це ж просто ребуси, — заперечив Каннінґем. — Мільйони комп’ютерних програм виконують їх навіть не запускаючись.
— Вони розумні, Роберте. Розумніші за нас. Можливо, навіть розумніші за Юкку. А ми… Чому ми не можемо просто визнати цього факту?
Я мало не читав її думки: а Ісаак би визнав.
— Тому що в них немає мозку, — наполягав Каннінґем. — Як можуть…
— Я не знаю як! — закричала вона. — Це твоя робота! Знаю лише, що піддаю тортурам істот, які значно перевершують нас за інтелектом…
— Сподіваюся, ти невдовзі закінчиш. Щойно ти розшифруєш їхню мову…
Вона похитала головою.
— Роберте, я нічого не знаю про їхню мову. Ми займаємося цим уже… кілька годин, правда? Зі мною вся Банда, лінгвістичні бази, що сягають глибини кількох тисячоліть, і всі найновіші лінгвістичні алгоритми. Ми точно знаємо, що вони говорять, відстежуємо кожен можливий спосіб спілкування. До ангстрема.
— Власне. А отже…
— У мене нічого немає. Знаю, що вони розмовляють через пігментну мозаїку. Можливо, є ще щось у русі щетинок. Але я не можу зрозуміти принципу, відстежити, як вони рахують, чи навіть повідомити їм… як мені… прикро.
Якийсь час усі мовчали. Бейтс спостерігала за нами з камбуза вгорі, але не намагалася долучитися до розмови. У КонСенсусі помилувані шифратори колихалися у своїх клітках, наче багаторукі страждальці.
— Ну, — нарешті сказав Каннінґем, — якщо у нас сьогодні день поганих новин, оголошу і свою. Вони помирають.
Джеймс затулила обличчя руками.
— Не через твій допит, хай би чого він їм вартував, — продовжував біолог. — На мою думку, їм просто бракує певних метаболічних шляхів.
— Мабуть, вони ще їх не знайшли, — зауважила Бейтс через барабан.
— Ні, — повільно й чітко заперечив Каннінґем. — Очевидно, вони недоступні для їхніх організмів. Вони розкладаються, як розкладалися б ми, якби в наших клітинах з цитоплазми просто зникли веретена поділу[86]. Наскільки я можу визначити, вони почали розкладатися, відколи ми забрали їх з «Роршаха».
Сьюзан підвела голову.
— Хочеш сказати, вони там лишили частину своєї біохімії?
— Якісь важливі поживні речовини? — запитала Бейтс. — Вони ж не їдять…
— «Так» лінгвісту, «ні» майору. — Каннінґем замовк. Я кинув погляд через барабан і побачив, як він затягується цигаркою. — Мені здається, що значна частина їхніх клітинних процесів регулюється ззовні. Гадаю, мені не вдається знайти жодних генів у зразках тканин тому, що в шифраторів просто немає генів.
— Що ж у них є натомість? — запитала Бейтс.
— Морфогени Тьюрінґа[87].
Порожні погляди — ніхто нічого не зрозумів, тож звернулися до КонСенсусу за тлумаченням. Але Каннінґем все одно почав пояснювати:
— Не вся біологія заснована на генах. Соняшники мають саме такий вигляд через суто фізичну напругу при вигині. Всюди у природі трапляються числа Фібоначчі й золоті перетини, що не програмуються генетичним кодом, а залежать від механічних впливів. Розгляньмо ембріон, що розвивається: гени наказують почати чи припинити рости, але кількість пальців і хребців визначається механічним зіштовхуванням одних клітин з іншими. А як щодо вже згаданих веретен поділу? Вони критично необхідні для відтворення кожної еукаріотичної клітини, а вони ж ростуть, як кристали, без участі генів. Ви здивуєтеся, скільки всього в природі функціонує саме таким чином.
— Але ж гени все одно потрібні, — запротестувала Бейтс, підійшовши до нас.
— Гени лише встановлюють початкові умови для запуску процесів. А структура, що виникає опісля, не потребує особливих інструкцій. Класичний зразок складної адаптивної системи, відомий нам уже понад сотню років, — знову затяжка, — або й довше: Дарвін наводив приклад медових стільників ще у 1880-х роках.
— Медові стільники, — повторила Бейтс.
— Бездоганні шестикутники. Щільно припасовані один до одного. Бджоли запрограмовані, щоб їх створювати, але звідки комаха знає геометрію, щоб витворити точний шестикутник? Не знає. Вона запрограмована пережовувати віск і випльовувати його, обертаючись навколо своєї вісі. Виходить коло. Посади багато бджіл на одну поверхню, нехай жують разом, і вже кола стикатимуться між собою, перетворюючись на шестикутники, які — так уже склалося — формують ефективнішу упаковку.
86
Структури, що з'являються в еукаріотичних клітинах (тих, які мають ядро) у процесі поділу ядра.
87
Видатний англійський математик Ален Тьюрінг в останній період свого життя присвятив дослідженням в області математичної біології, вивчаючи впливи механічних і математичних взаємодій на морфогенез (процес розвитку органів, тканин і систем).