Дванадцять стільців. Золоте теля
- Автор: Петров Евгений Петрович, Ильф Илья Арнольдович
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-00428-5
- Переводчик: Марія Михайлівна Пилинська
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Дванадцять стільців. Золоте теля». Краткое содержание книги:
Гострий, розважальний сюжет, веселі і дошкульні жарти, які стали крилатими виразами, елементи літературної пародії сприяють широкій і постійній популярності цих творів.
Розділ XXXIV
Міжпланетний шаховий конгрес
Зранку по Васюках ходив високий, худий дідок у золотому пенсне і в коротких, дуже брудних, вимащених фарбами чоботях. Він наклеював на стіни рукописні афіші:
29 ЧЕРВНЯ 1927 Р.
У приміщенні клубу «Картонажник»
відбудеться
лекція на тему
«ПЛОДОТВОРНА ДЕБЮТНА ІДЕЯ»
І СЕАНС ОДНОЧАСНОЇ ГРИ В ШАХИ
на 160 шахівницях
гросмейстера (старший майстер) О. Бендера.
Всі приходять зі своїми шахівницями.
Плата за гру — 50 коп.
Плата за вхід — 20 коп.
Початок рівно о 6-й годині вечора.
Адміністрація К. Міхельсон
Сам гросмейстер теж не гаяв часу. Заорендувавши клуб за три карбованці, він перекинувся до шахсекції, яка чомусь містилася в коридорі управління конярства.
У шахсекції сидів одноокий чоловік і читав роман Шпільгагена пантелєєвського видання.
— Гросмейстер О. Бендер! — заявив Остап, сідаючи на стіл. — Влаштовую у вас сеанс одночасної гри.
Єдине око васюкінського шахіста розкрилося до меж, дозволених природою.
— Одну хвилиночку, товаришу гросмейстер! — крикнув одноокий. — Сідайте, будь ласка. Я зараз.
І одноокий побіг. Остап оглянув приміщення шахової секції. На стінах висіли фотографії перегонових коней, а на столі лежала закурена конторська книга із заголовком: «Досягнення Васюкінської шахсекції за 1925 рік».
Одноокий повернувся з дюжиною громадян різного віку. Усі вони по черзі підходили знайомитись, називали прізвища і шанобливо тисли руку гросмейстерові.
— Проїздом до Казані, — казав Остап уривчасто, — так, так, сеанс сьогодні увечері, приходьте. А зараз, пробачте, не в формі: втомився після карлсбадського турніру.
Васюкінські шахісти слухали Остапа із синівською любов'ю. Остапа понесло. Він відчув приплив нових сил і шахових ідей.
— Ви не повірите, — казав він, — як далеко сягнула шахова думка. Ви знаєте, Ласкер дійшов до вульгарних речей, з ним стало неможливо грати. Він обкурює своїх супротивників сигарами. І навмисне курить дешеві, щоб дим був огидніший. Шахові кола занепокоєні.
Гросмейстер перейшов на місцеві теми.
— Чому в провінції нема ніякої гри думки? Приміром, візьмімо вашу шахсекцію. Так вона і називається: шахсекція. Нудно, дівчата! Чому б вам, справді, не назвати її як-небудь красиво. Це залучило б до секції союзну масу. Назвали б, приміром, вашу секцію: «Шаховий клуб чотирьох коней», або «Червоний ендшпіль», або «Якість втрачає — темп виграє». Чудово було б! Звучно!
Ідея мала успіх.
— І справді, — сказали васюкінці, — чому б не перейменувати нашу секцію на «Клуб чотирьох коней»?
Бюро шахсекції було тут же, отже, Остап організував під своїм почесним головуванням хвилинне засідання, на якому секцію одноголосно перейменували в «Шахклуб чотирьох коней». Гросмейстер власноручно, використавши науку «Скрябіна», художньо виконав на аркуші картонну вивіску з чотирма кіньми і відповідним написом.
Цей важливий захід обіцяв розквіт шахової думки у Васюках.
— Шахи! — казав Остап. — Та чи знаєте ви, що таке шахи! Вони рухають уперед не тільки культуру, але й економіку! Чи знаєте ви, що ваш «Шахклуб чотирьох коней», за правильної організації справи, зможе цілком змінити лице міста Васюки?
Остап з учорашнього дня ще нічого не їв. Тим-то красномовство його було надзвичайне.
— Так! — кричав він. — Шахи збагачують країну! Якщо ви погодитесь на мій проект, то спускатися з міста на пристань ви будете мармуровими сходами! Васюки стануть центром десяти губерень! Що ви колись чули про місто Земмерінг? Нічого! А тепер це містечко багате і славнозвісне тільки тому, що там було організовано міжнародний турнір. Тим-то я кажу: у Васюках треба влаштувати міжнародний шаховий турнір.
— Як? — закричали всі.
— Цілком реальна річ, — одказав гросмейстер, — мої особисті зв'язки і ваша самодіяльність — от усе потрібне і достатнє для організації міжнародного васюкінського турніру. Поміркуйте над тим, як гарно звучатиме: «Міжнародний васюкінський турнір 1927 року». Приїзд Хозе-Рауля Капабланки, Еммануїла Ласкера, Альохіна, Німцовича, Реті, Рубінштейна, Мароцці, Тарраша, Відмара і доктора Григор'єва забезпечено. Окрім того, забезпечено і мою участь!
— Але гроші! — застогнали васюкінці, — Їм же всім треба гроші платити! Багато тисяч грошей! Де ж ми їх візьмемо?