Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 1111. Типовий ліцензійний договір
1. Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори.
2. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.
1. Частина 4 ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права» [133] надає відповідним відомствам і творчим спілкам право розробляти примірні авторські договори (зразки авторських договорів). У ст. 1111 ЦК йдеться про типові ліцензійні договори. їх юридичне значення визначається в ч. 2 ст. 1111 ЦК. При укладенні конкретного ліцензійного договору сторони мають брати за основу типовий ліцензійний договір. їм надається право встановлювати в договорі умови, які не передбачені типовим ліцензійним договором. Допускається також, щоб сторони відступили не тільки від типового ліцензійного договору, а і від закону в бік покращення становища творця об’єкта права інтелектуальної власності (а не будь-якого ліцензіара). У разі відступлення в ліцензійному договорі від закону або типового ліцензійного договору в бік погіршення становища творця об’єкта інтелектуальної власності відповідні умови є нікчемними, а відносини сторін у відповідній частині регулюються законом або типовим ліцензійним договором.
2. Правова конструкція, яку законодавець використовує в ч. 2 ст. 1111 ЦК, може бути позначена як одностороння диспозитивність. Ця правова конструкція використовується також в ч. 2 ст. 787 ЦК (стосовно прокату). На цей час типові ліцензійні договори, про які йдеться в ст. 1111 ЦК, не затверджувались.
Стаття 1112. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності
1. За договором про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець — письменник, художник тощо) зобов’язується створити об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.
2. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об’єкта замовником.
3. Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.
4. Умови договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об’єкта на створення інших об’єктів, є нікчемними.
1. У ч. 1 ст. 1112 ЦК спочатку чітко зазначається на те, що тут йдеться про договір щодо створення за замовленням і щодо використання об’єкта права інтелектуальної власності. Оскільки є перелік цих об’єктів (хоч і не вичерпний) (ст. 420 ЦК), зрозуміло, про що тут йдеться. Але далі тут в дужках зазначається на те, що творцем об’єкта права інтелектуальної власності визнається письменник, художник тощо. Зазвичай у таких випадках слід робити висновок про те, що інші особи, об’єкти, явища можуть бути віднесені до такого переліку, якщо вони можуть бути поставлені поряд з названими. З письменником, художником поряд можуть бути поставлені творці інших об’єктів авторського права. Творці об’єктів промислової власності до цього ряду не належать. Проте у даному випадку перевагу при тлумаченні положення законодавчого акта належить надати прямому зазначенню на можливість укладення договору про створення об’єкта (будь-якого) права інтелектуальної власності, а не тільки об’єкта авторського права. Отже, такі договори можуть укладатись щодо створення будь-якого об’єкта інтелектуальної власності. Інша справа, що стосовно більшості об’єктів промислової власності можливе укладення з творцем договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Розмежування між цими двома договорами з урахуванням принципу диспозитивності переважно залежить від сторін договору (вони мають право визначити договір так чи інакше або прямо зазначити на статті Цивільного кодексу, які підлягають застосуванню до відносин, що виникають на підставі даного договору). Якщо договором ці питання чітко не вирішені, цей договір слід кваліфікувати як змішаний (ч. 2 ст. 628 ЦК). У частині, в якій договір передбачає проведення науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, він має визнаватись договором, що підпадає під ст. 892 — 900 ЦК. У частині, в якій договір прямо передбачає обов’язок виконавця (творця) створити об’єкт права інтелектуальної власності, має укладатись договір про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності, хоч би відповідно до договору виконувалась робота, яка за змістом є науково-дослідною, дослідно-конструкторською або технологічною.