Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. У ч. 4 ст. 1103 ЦК буквально йдеться про збитки, але одночасно ця частина застосовується для визначення ризиків, які несуть чекодавець та банк (платник за чеком). Чекодавець виписує чек і передає його за отримані товари. Передання чека (чекової книжки) власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставлення на них відбитка печатки забороняється (п. 7.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті в Україні [432]). Тому в разі втрати власником підписаного та скріпленого печаткою чека відповідний ризик несе чекодавець, хоч це і не виключає відповідальності банка, який порушив вимоги ч. 3 ст. 1103 ЦК. Відсутність в Цивільному кодексі правила про змішану вину не виключає розподілу ризику і відповідальності між власником чека та банком.
Стаття 1104. Інкасування чека
1. Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу.
Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1100 цього Кодексу.
2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника, якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і банком.
1. Інкасуванням чека є його передання в банк, який обслуговує чекодавця. Банк при прийнятті чека на інкасо повинен додержуватись вимог ст. 1100 ЦК. Банк, що обслуговує чекодержателя, передає чек для оплати в банк, який обслуговує чекодавця. На рахунок чекодержателя грошові кошти зараховуються тільки після того, як вони будуть отримані банком, що обслуговує чекодержателя, від банку, що обслуговує чекодавця.
Стаття 1105. Повідомлення про несплату чека
1. Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.
2. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір відшкодовуваних збитків не може перевищувати суми чека.
1. На чекодержателя покладається обов’язок повідомити чекодавця про неплатіж. Але строк для такого повідомлення відраховується від наступного дня після вчинення протесту або рівнозначного акта. Порядок вчинення протесту в неплатежі за чеком або рівнозначного акта законодавством не встановлено. Тому застосування ст. 1105 ЦК є малоймовірним, можливо, в перспективі будуть прийняті нормативно-правові акти, якими буде забезпечена реалізація положень ст. 1105 ЦК.
Стаття 1106. Наслідки несплати чека
1. У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред’явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів.
2. До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується позовна давність в один рік.
1. Якщо банк, що обслуговує чекодавця, відмовився оплатити розрахунковий чек, чекодержатель може захищати своє право в суді. Для таких позовів встановлена позовна давність тривалістю один рік, перебіг якої починається відповідно до загального правила ч. 1 ст. 261 ЦК. Відповідачем за таким позовом може бути як чекодавець, так і банк, який його обслуговує (в залежності від того, хто із них припустився порушення).
ГЛАВА 75 РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Стаття 1107. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:
1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.