Вода, павутина

Пішли: спершу тато, а тоді й мама. А я, очевидно, мав би тепер бути щасливим, що їх нема. Але не є. Було б найкраще, якби вони все ж розподілили час, який будуть проводити біля мене. Нехай мені розповідають, що завгодно, і читають казки, можуть навіть гладити мене, але кожен для себе. Дивно, замість того, щоб після такого довгого лежання — а лежу я вже сто років — стати розумнішим і трохи сильнішим, я перетворився на якогось слимака. Справжній пуголовок. Постійно мені чогось шкода, постійно чогось боюсь, не можу нічого згадати. Ковачич вже зараз може влаштувати феєрверк над школою. Коли вернуся, буду гіршим за того Соблича, який перейшов у спецклас. Буду плакати біля дошки, всього буду боятися, ховатися за тими нашими замурзаними шторами в класі і тікати, як дурний, як тільки побачу Ковачича. І то я, таємний агент Давид Горак. На щастя, цього ніхто не знає, тому не так страшно.

Якби мене хтось і питав, ким я стану, я точно не сказав би йому, що стану таємним агентом. Коли мене хтось питає, а таких небагато, я кажу те, що і всі: або «ще не знаю», або «програмістом», або «конструктором», що так само тупо і неможливо, як і стати пробним гонщиком Формули чи таємним агентом, бо я завжди дістаю «двояру» з математики, але всі це проковтують. Все одно я вперся, що стану таємним агентом. Чому? Тому що хочу, щоб мені було цікаво в житті. Щоб щось в моєму житті діялося. От, наприклад, моя мама має нудну роботу в банку, має подружній клопіт — це з татом, має сімейний клопіт — це зі мною, має менінгіт з грішми, має дурнуватих колежанок і секс в неї ніякий. Тато має нудну роботу, має подружній клопіт — моя мама і його жінка, має сімейний клопіт — це я, має менінгіт з грішми — аліменти, тобто я, має дурнуватих друзів, секс, впевнений, в нього ніякий. Я маю подружній клопіт — мої старі, маю сімейний клопіт — мама і я, я і тато, маю менінгіт з грішми, що логічно, друзів практично абсолютно дурнуватих і секс мені ніякий. Ніякий. Якби мої старі жили ще сто років, провадили би загалом те саме життя, а якщо і я стану якимось аналітиком чи кимось ще дурнуватішим, то навіть якби я жив ще двісті років, провадив би таке ж життя, як і зараз, в десять років. Тобто завжди одне й те. Я цього не хочу. А якби я став таємним агентом, пережив би стільки подій, мав би стільки можливостей, стільки би подорожував, мав би цікаву роботу, а подружніх клопотів не мав би, мав би гроші, а чесне слово, і секс, і то не з Горваткою. Нііі… ні… Горватка. Бо якщо краще подивитися, якщо постійно одне й те і нудно, виходить, що нема різниці, живу я якихось дурних десять, дурних п'ятдесят чи дурних двісті років. От тому я стану таємним агентом.