Вода, павутина

Що б на це сказав мій дідо? Мій дідо сказав би: «Це ні в які ворота не лізе». З інспектором заграє моя мама, а не він — з нею. Ну добре, і він трохи, але мені здається, що вона в цьому головна. Це видно з того, як неприродно вона себе вела, коли з ним розмовляла. Я її знаю. Але ж мені було соромно! А мій старий прийшов, коли їм було найцікавіше, і тоді він сказав інспектору, а, певно, й мамі: «Не буду заважати вам насолоджуватися, сподіваймося, що й Давид насолоджується». Тоді інспектор пішов, бо він не такий дурний, незважаючи на те, що він поліцейський, а старий зі старою, звичайно, потім сварилися. Але не так, як звичайно. Я знаю свою маму, вона щось підозрює і в чомусь звинувачує мого тата, але я якось ніби не хочу чути того, що вона йому говорить, тому й не чув до кінця. Тільки розумів, що старий страшно знервувався, бо сказав їй, що буде вимагати від лікаря, щоб той визначив, хто може відвідувати мене і в який час, на що йому мама сказала: «Ну то ти будеш приходити кожних два тижні». Я відразу вимкнув вуха. Насправді я це й раніше вмів. Ну це, вимикати вуха. Спочатку, коли я ще був малим, тренував це на старих, а зараз можу на всіх. Прекрасно можу вимкнути вуха, ніби маю свій пульт. Навколо мене можуть балакати хто про що хоче, я їх не чую, якщо не хочу. А зараз, коли вимкнув вуха, мав на увазі щось абсолютно інше. Я роздумував, що дуже дивно, що Мірта просила передати мені вітання. Минулого року це було би майже нормально, поки я був у третьому класі, а вона — в четвертому. Ну добре, ні тоді це не було дуже нормально, бо навіть хлопці зі старших класів не знають нас з молодших класів, а тим більше дівчата. Але зараз, коли вона в п'ятому… Неможливо. У фільмі було б нормально, якби вона прийшла до мене і стояла біля мого ліжка, тримала мене за руку, купила мені, скажімо, кульку. Але наша школа — це щось інше. Забудь про те тримання за руку, якщо ти в четвертому, а вона — в п'ятому. О, а зараз уявіть, що вона прийшла, а моя дорога мама читає мені байки! Краще було би, якби я втік далеко за завісу, поки є час. Не можу більше навіть думати про це. Та й трохи втомився. Але мої старі ні. Вони ще будуть сваритися, якщо лікар не прийде і справді не заборонить їм приходити.