Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
Тільки наступного разу цей пильний у список кандидатів не потрапить. У списку будуть мовчазні Іванов з Петровом і новенький Федоров. І народ за них одноголосно проголосує. Потім кращий з них потрапить у вищий список і буде в ньому значитися до того часу, поки чогось такого-такого не помітить і не запропонує поліпшення. З ним, зрозуміло, погодяться. Але наступного разу він просто не виявиться у списках кандидатів. В жодних. Ніколи. А хтось буде підніматися все вище й вище. До самої Верховної Ради! І голосувати, голосувати, голосувати. За подальший розквіт науки й культури! За непорушну дружбу народів. За підвищення добробуту трудящих. За мир у всьому світі! За новий поворот генеральної лінії рідної Комуністичної партії.
А на кожному заводі, в кожному цеху вже підростав кадровий резерв охочих потрапити хоч у який-небудь список, готових заради цього кричати на мітингах і зборах те, що в даний момент кричати наказано: сьогодні за Сталіна проти Троцького, завтра за Хрущова проти Сталіна, потім за Брежнєва проти Хрущова. Далі - скрізь.
Ось цими ударниками комуністичної праці, тричі перевіреними, чотири рази просіяними крізь дрібні сита кадрової політики партії, і заповнювали зали судів.
Але й ці хлопці обурилися, коли суддя оголосив 15 років Пеньковському: так як же так! Він нашу рідну владу зрадив!
Пеньковського вивели. І тоді з'явився секретар суду і трударів заспокоїв:
- Магазин, буфет і стіл замовлень відкриті до півночі. Прошу не штовхатися - всім вистачить. А з приводу вироку, дорогі товариші, прошу не обурюватися. Скоро повторимо.
2
Пеньковського вивели із зали суду. І тут повідомили, що це поки не суд, а генеральна репетиція. На репетиції він виконував свою роль недостатньо впевнено і переконливо.
Підготовка до нового суду тривала ще два довгих місяці. З ним відпрацьовували кожне речення, кожен вигук, кожну відповідь на запитання.
Утримували його почергово у двох різних камерах. Одна зі щедрою їжею, свіжим повітрям, гарячим душем і м'якою чистою постіллю. Друга... Ну, ви самі розумієте. Репетиції суду тривали щодня по 10-12 годин. Потім - масаж. Заспокійливий, розслаблювальний, заколисливий. Або - нестерпні судоми. У Каті-майстрині руки вже дуже були вмілі. Залежно від результату занять ніч була в тій камері чи в другій.
І лише коли було остаточно встановлено, що до суду клієнт готовий, що не підведе, його знову посадили на лаву підсудних. І знову його проводжала турботлива Катя: ти вже постарайся...
Пеньковський виступає перед судом.
Суд пройшов краще, ніж генеральна репетиція. І дали йому не 15 років, а вищу міру. Відразу ж після процесу поширилися чутки про те, що Пеньковський помилуваний і залишився живий, що йому змінили зовнішність і дали інші документи. Ці чутки циркулюють до цього часу; їх джерелом були неодноразові репетиції процесу, які завершувалися винесенням відносно м'якого вироку.
Пеньковський слухає вирок.
Разом з ним на лаві підсудних сидів зв'язковий британської розвідки Гревіл Він. Він отримав 8 років, але наступного року був обміняний на спійманого радянського розвідника.
Громадянин Великобританії Гревілл Вінн, зв'язковий Пеньковського, виступає в суді. Він був арештований спецслужбами Угорської Народної Республіки в Будапешті 2 листопада 1962 року і переданий СРСР. Засуджений до 8 років позбавлення волі; через рік його обміняли на радянського розвідника Конона Молодого, що попався у Великобританії.
Я абсолютно свідомо не торкаюся долі американських і британських учасників цієї історії. Вони самі розповіли багато. А те, що не сказано, нехай розкопують американські та британські історики. Якщо їм, звичайно, цікаво. Моє ж завдання лише в тому, щоб скласти всім відомі, всім видимі шматочки в єдину мозаїку.
3
Про те, що Пеньковського здав американець, нам, майбутнім видобувним і оброблювальним офіцерам ГРУ, неодноразово казали викладачі Першого факультету Військово-дипломатичної академії Радянської Армії. Було ясно, що у викладачів робота така - залякати молодих розвідників, бажання відбити до супостата перебігати: перебіжить, а вони тебе здадуть, як Пеньковського.
Але викладачі наші за рідкісним винятком були людьми розумними, бо слова свої підтверджували фактами, з якими було важко не погодитися. А факти зводилися до того, що Пеньковський заважав військово-промисловому комплексу США.