Гаррі Поттер і келих вогню
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню». Краткое содержание книги:
— Що за паскудний тип! — з гіркотою сказав Рон того вечора у ґрифіндорській вітальні. — В останній день давати контрольну! Пересобачити останні години року!
— Щось не схоже, що ти перевтомлюєшся, — зиркнула Герміона поверх свого зошита з "Зілля й настійок". Рон захопився побудовою замку з вибухових карт. Це було набагато цікавіше, ніж робити те саме зі звичайних маґлівських, адже ця розвага будь-якої миті могла несподівано закінчитися.
— Це ж Різдво, Герміоно, — ліниво сказав Гаррі. Він сидів у кріслі біля каміна і вдесяте перечитував "Літаючи з "Гарматами".
Герміона суворо глянула й на нього:
— Гаррі, я думала, що хоч ти робиш щось корисне, навіть якщо не вчиш протиотрути!
— Наприклад? — спитав Гаррі, спостерігаючи, як Джо Дженкінс із "Гармат" метнув бладжера в напрямку загонича "Кажанів з Проклятого замку".
— Яйце! — прошипіла Герміона.
— Та ну, Герміоно, до двадцять четвертого лютого ще далеко, — сказав Гаррі.
Він тримав яйце у валізі і не заглядав у нього з часу святкового вечора після першого завдання. Зрештою, залишалося цілих два з половиною місяці, щоб дізнатися, що означають усі ті пронизливі завивання.
— Та на це ж може піти цілий тиждень! — обурилася Герміона. — Ти будеш наче ідіот, якщо всі знатимуть, яке наступне завдання, а ти — ні!
— Дай йому спокій, Герміоно, Гаррі заслужив відпочинок, — сказав Рон. Він якраз розмістив дві останні карти на вершечку замку, і цілісінька споруда вибухнула, обсмаливши йому брови.
— Прикольно виглядаєш, Рон... Пасуватимеш до своєї святкової мантії.
Це були Фред і Джордж. Вони підсіли за стіл до Гаррі, Рона та Герміони, якраз коли Рон визначав, наскільки серйозні його ушкодження.
— Рон, позичиш Левконію? — спитав Джордж.
— Ні, бо її зараз нема — полетіла з листом, — сказав Рон. — А що?
— Джордж хотів запросити її на бал, — саркастично кинув Фред.
— Нам треба відправити листа, йолопе, — сказав Джордж.
— І кому ж це ви пишете? — спитав Рон.
— Не пхай свого носа до чужого проса, бо я ще й його присмалю, — погрозливо замахав чарівною паличкою Фред. — То ви вже знайшли собі дівчат на бал?
— Ні.
— То поквапся, старий, бо всіх гарненьких порозбирають, — сказав Фред.
— А ти з ким ідеш? — поцікавився Рон.
— З Анжеліною, — відразу ж відповів Фред без найменшого сліду збентеження.
— Що? — вигукнув захоплений зненацька Рон. — Ти її вже запросив?
— Влучне запитання, — сказав Фред. Він повернув голову й гукнув через усю вітальню:
— Агов, Анжеліно!
Анжеліна, котра якраз базікала з Алісією Спінет, сидячи біля каміна, поглянула на нього.
— Що? — гукнула вона у відповідь.
— Хочеш піти зі мною на бал?
Анжеліна окинула Фреда оцінювальним поглядом.
— Ну добре, — сказала вона, повернулася до Алісії й продовжила балачку з ледь помітною усмішкою.
— Ну от, — сказав Фред до Гаррі та Рона, — все дуже просто.
Він звівся на ноги й позіхнув:
— Доведеться взяти шкільну сову. Ходімо, Джорджику... — І вони пішли.
Рон перестав обмацувати брови й поглянув на Гаррі крізь тліючий кістяк свого карткового замку.
— Ми таки повинні ворушитися... повинні когось запросити. Він правильно каже. Ми ж не хочемо в результаті опинитися поруч з парою тролів.
— Вибач, з ким? — аж спалахнула від обурення Герміона.
— Ну, знаєш, — гигикнув Рон, — краще я піду сам, ніж, скажімо, з Луїзою Міджен.
— У неї останнім часом набагато менше прищів. І вона дуже мила!
— У неї ніс перехняблений!
— Ага, зрозуміло, — наїжачилася Герміона. — Тобто ти готовий піти з гарненькою дівчиною, навіть якщо вона просто нестерпна?
— Е-е-е... ага, приблизно так, — погодився Рон.
— Я йду спати, — урвала розмову Герміона і, не сказавши більше й слова, подалася до сходів у дівчачу спальню.
Гоґвортці, бажаючи ще дужче вразити гостей з Бобатону та Дурмстренґу, вирішили на Різдво показати замок у всій красі. Коли його прикрасили, Гаррі відзначив, що таких чудових оздоб він у школі ще не бачив. Нетанучі бурульки прикріпили до поручнів мармурових сходів; на традиційні дванадцять ялинок у Великій залі начіпляли найрізноманітніших прикрас: від самосвітних жолудів до золотих, одначе живісіньких, сов, а лицарські обладунки зачаклували так, що, коли повз них хтось проходив, вони починали щедрувати. Це було неабищо — чути "Щедрик-щедрик, щедрівочка..." у виконанні порожнього шолома, що знав лише половину слів. Кілька разів шкільний сторож Філч мусив витягати з обладунків Півза, що взяв собі за звичку там ховатися і в перервах між щедрівками горлав придумані ним самим віршики нещедрувального змісту.
Гаррі ще й досі не запросив Чо на бал. Вони з Роном страшенно хвилювалися, але, як зауважив Гаррі, Рон без партнерки не здаватиметься таким дурнем, як він сам — адже Гаррі разом з іншими чемпіонами мав відкривати бал.
— Про запас завжди залишається Плаксива Мірта, — похмуро пожартував він, маючи на увазі привидку, що оселилася в дівчачому туалеті на третьому поверсі.
— Гаррі, треба просто зціпити зуби й запросити, — сказав Рон у п'ятницю вранці таким тоном, наче вони збираються штурмувати неприступну фортецю. — Давай домовимось: коли зустрінемося ввечері у вітальні, то в обох уже будуть партнерки. Згоден?