Гаррі Поттер і келих вогню
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню». Краткое содержание книги:
Від цих слів Гаррі та Рон замовкли.
— Красненько тобі дякуємо, Джіні, — кисло промовив Рон.
— Що, Роне, всіх красунь розібрали? — зверхньо сказала Герміона. — Луїза Міджен з кожною хвилиною гарнішає, правда? Не сумніваюся, ти таки знайдеш кого-небудь, хто з тобою піде...
Але Рон дивився на Герміону так, ніби раптом побачив її у геть іншому світлі.
— Герміоно, знаєш, а Невіл має рацію! Ти ж таки дівчина!
— Влучне спостереження, — промовила вона крижаним голосом.
— Можеш піти з кимось із нас! — сказав Рон.
— Ні, не можу, — відповіла Герміона.
— Та ну, чого ти, — нетерпляче сказав Рон, — нам дуже потрібні партнерки. Ми будемо наче телепні, якщо нікого не знайдемо. Усі вже познаходили...
— Я не можу з вами піти, — Герміона залилася рум'янцем, — бо я вже декому пообіцяла.
— Не може бути! — вигукнув Рон. — Ти сказала це просто, щоб відшити Невіла!
— Та невже? — Герміонині очі небезпечно зблиснули. — Якщо ти, Роне, аж три роки не помічав, що я — дівчина, то це не означає, що цього не помітив хтось інший.
Рон поглянув на неї. Тоді знов усміхнувся.
— Ну добре, добре, ми знаємо, що ти дівчина, — сказав він. — Цього вистачить? Підеш?
— Я ж тобі сказала! — розлютилася Герміона. — Я вже йду з іншим! — і подалася в напрямку дівочої спальні.
— Вона бреше, — категорично сказав Рон, провівши Герміону поглядом.
— Ні, не бреше, — тихо заперечила Джіні.
— Із ким же вона йде? — задерикувато спитав Рон.
— Я тобі не скажу, це її власна справа, — відказала Джіні.
— Що ж, — Рон був остаточно виведений з рівноваги, — це вже просто тупо. Джіні, ти підеш з Гаррі, а я...
— Я не можу, — сказала Джіні і стала червона, як буряк. — Я йду з Невілом. Він запросив мене, коли Герміона йому відмовила, і я подумала... нехай... Я б інакше не потрапила, бо я ще не в четвертому класі. — Вигляд у неї був нещасний. — Я піду, мабуть, повечеряю, — додала вона і, похнюпивши голову, вийшла крізь отвір за портретом.
Рон глянув на Гаррі округленими з подиву очима.
— Що це на них найшло? — запитав він.
Та Гаррі якраз помітив, що крізь отвір у вітальню залазять Парваті та Лаванда. От і настала мить для рішучої дії.
— Зачекай тут, — кинув він Ронові, устав і підійшов до Парваті:
— Парваті? Підеш зі мною на бал?
На Парваті напало хихотіння. Гаррі зачекав, коли воно вщухне, схрестивши в кишені мантії пальці.
— Добре, піду, — нарешті погодилася вона, страшенно засоромившись.
— Дякую, — Гаррі аж полегшало. — А ти, Лавандо, підеш з Роном?
— Вона йде з Шеймусом, — повідомила Парваті, і вони з Лавандою захихотіли ще дужче.
Гаррі зітхнув.
— А ти не знаєш, хто міг би піти з Роном? — спитав він, стишивши голос, щоб Рон нічого не почув.
— Може, Герміона Ґрейнджер? — сказала Парваті.
— Вона вже йде з іншим.
Парваті була вражена.
— Та ти що? З ким? — верескнула вона.
Гаррі знизав плечима.
— Поняття не маю, — сказав він. — То як бути з Роном?
— Гм... Думаю, моя сестра змогла б піти, — повільно протягла Парваті. — Ти знаєш — Падма... з Рейвенклову. Якщо хочеш, я її спитаю.
— Це було б чудово, — зрадів Гаррі. — Скажеш мені потім, добре?
Він повернувся до Рона, думаючи, що через цей бал набагато більше мороки, ніж він того вартий, і щиро сподіваючись, що ніс у Падми Патіл не перехняблений.
— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ —
Святковий бал
Попри величезну кількість домашніх завдань, яких назавдавали четвертокласникам на канікули, Гаррі не мав настрою працювати після закінчення навчального півріччя. Тож тиждень перед Різдвом він разом з усіма розважався, як лише міг. Учнів у ґрифіндорській вежі було не менше, ніж під час навчання. Здавалося, що вежа аж поменшала через небувалий галас її мешканців. Канаркові заварні тістечка Фреда й Джорджа мали чималий успіх, і тому в перші дні канікул скрізь можна було зустріти оброслих пір'ям учнів. Але незабаром ґрифіндорці стали обачнішими, коли хтось їх чимось частував — щоб не з'їсти часом канаркове заварне. Тож Джордж зізнався Гаррі, що вони з Фредом зараз винаходять щось інше. Гаррі пообіцяв собі ніколи не брати у Фреда з Джорджем навіть крихти. Він пам'ятав, як Дадлі від їхніх цукерок рознесло язика.
Густий лапатий сніг падав на замок та навколишні землі. Світло-блакитна бобатонська карета скидалася на великий заморожений гарбуз, а Геґрідова халупа стала, мов пряникова хатинка з казки. Ілюмінатори дурмстрензького корабля затягло крижаною емаллю, снасті побіліли від інею. Ельфи-домовики перевершили самих себе, наготувавши смаженого й тушкованого м'яса та апетитних пудингів. І тільки Флер Делякур вдавалося знаходити причини для невдоволення.
— Уся ця 'Оґвогтська їжя дуже некогисна й важька, — якось увечері сказала вона сварливим голосом, повертаючись із Великої зали. Друзі йшли позад неї. Рон ховався за Гаррі, з усієї сили стараючись, щоб Флер його не помітила. — Я не волізу в святкову мантію!
— О-о-о, це трагедія, — роздратовано буркнула Герміона, коли Флер вийшла у вестибюль. — Вона про себе дуже високої думки!
— Герміоно, з ким ти йдеш на бал? — спитав Рон.
Він увесь час докучав їй цим запитанням, сподіваючись захопити її зненацька. Та Герміона лише насупилася й сказала:
— Я тобі не скажу, ти будеш мене діставати.
— Візлі, ти шо, тіпа, жартуєш? — сказав за їхніми спинами Мелфой. — Ти що, хочеш сказати, шо хтось, карочє, піде на бал з цією зубатою бруднокровкою?
Гаррі й Рон обернулися, щоб на нього кинутись, але Герміона голосно вигукнула, махаючи рукою комусь поверх Мелфоєвого плеча: