Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Твій А. С.
P.S. Анатомія мозку в Мертвому сезоні[556] — геніальна.
Самбір, 19 VII 1938
[поштова листівка, дата поштового штемпеля]
Дорогий Бруно! Не знаю, чим пояснити Твоє мовчання. Ти призвичаїв мене до хутких відповідей, хуткіших, ніж мої, і в цьому відношенні я розпещений. Намагаюся тепер написати статтю для «Wiad. Lit.» про Тебе й Ґ[омбровича][557], мені на гадку спадає доволі багато ідей, але ще не скоординованих. Я вважаю, що про Тебе поки що не дав осяжної речі, натомість мій синтез Фердидурке (не всього Ґ[омбровича]) я вважаю повним — у наближенні. Зрештою, Тебе важче потрактувати. — Я почав нещодавно знову писати до «Chwili», і все, що мені на гадку спаде, — з фінансових причин. Хочу там умістити рецензію на Санаторій, але популярну, не глибоку. Що з Месією? Мені страшенно цікаво, чи Ти створив щось нове (в методі). Чекаю на негайну відповідь.
Твій
А. С.
Самбір, 25 VII 38
[поштова листівка, дата поштового штемпеля]
Від Зиґфріда Кракауера[558]
12 VIII 38
[поштова листівка]
Paris (17е), 3 Avenue Mac-Mahon
Телефон: Etoile 36—61
Вельмишановний Пане Шульце[559],
я намагався сьогодні вранці зателефонувати до Вас, проте, на жаль, Ваш телефон був постійно зайнятий. Чи підходить Вам завтра, в суботу — пізно пополудні? В такому разі, я пропоную Вам зустрітися завтра пополудні між 5.30 і 5.45 в Café de Versailles. Ця кав'ярня — якихось 10 хвилин від Вашого готелю — розташована навпроти Gare de Montparnasse, там, де rue de Rennes входить у Вокзальну площу. Щоб мене можна було впізнати, я триматиму зелену теку. (Було б доцільно не сидіти надворі, а зустрітися всередині кав'ярні). Якби Ви не змогли, прошу зателефонувати мені завтра вранці між 8 і 8.30 — не пізніше! — або одразу вранці надіслати мені пневмопошту. Зрештою, Ви можете мені ще зателефонувати між 1—2 пополудні.
З дружніми вітаннями.
щиро З. Кракауер
Від А. Ґрунбаум
23 rue de Imbergérs, Sceaux. (Seine)
25 [3] 1939
Шановний Пане!
Дуже перепрошую, що досі не дала відповіді у справі перекладу[560]. Я отримала Вашого листа в період повені роботи (я попереджала про це пана Сандауера і просила надіслати мені невеличку новелу під час свят Божого Різдва).
Сьогодні надсилаю Вам один примірник перекладу і прошу хутко відіслати мені його з можливими правками. Що стосується вміщення його в N[ouvelle] R[evue] F[ranęaise], то відповідь я отримаю тільки на початку наступного тижня, проте сподіваюся, що це вдасться здійснити. Звісно, я негайно Вам про це повідомлю.
Теперішню мою адресу подаю нижче.
Від 1 до 16-го прошу писати мені на адресу: Hôtel de la Truité Mouthe (Doubs). Якщо Ви хочете, щоб я ще щось переклала французькою мовою, прошу надіслати мені польський текст, якщо можна, під час великодніх канікул. У той період я зможу зробити переклад д. хутко.
З виразами поваги.
А. Ґрунбаум
Від Андре Ж. Ротґе
Париж, 5 VII 1938
Пане Бруно Шульц[561],
підсумовуючи нашу розмову, підтверджую, що резервую для Вас на виставку Ваших малюнків залу на партері від 1 до 13 XI 1938 за виняткову плату тисячу шістсот франків (1600 фр.). Прошу конче якнайшвидше надіслати мені ту суму для остаточного підтвердження резервування.
Прошу прийняти, дорогий Пане, запевнення в моїх щирих почуттях.
Андре Ж. Ротґе
Від Еґґи ван Гаардт[562]
Дорогий Бруно —
не дивуйся нашому мовчанню, яке зумовлене моєю та Єжи гарячковою працею. Я кинулася тепер у дереворити та олійне малярство, щоб трохи розширити горизонти. Але то неправда, що робота перешкоджає нам писати Тобі. Адже ніколи не може забракнути часу, щоб поділитися своїми думками з кимось, хто такий близький нам, як Ти, мій дорогий Бруно. Причина мовчання полягає в наших клопотах, які ніяк не хочуть припинитися. Навіщо писати в такому стані тому, кому це справить прикрість, і хто відчуватиме наші клопоти нарівні з нами. Отож, поки все це минеться, нам важко писати. Якщо Ти перебуваєш у кращій фазі, то прохаємо про часті контакти, адже Ти знаєш, що кожен Твій лист ми нетерпляче і з надзвичайною радістю вітаємо, він дарує нам справжню розраду.
556
Мертвий сезон (Martwy sezon) — оповідання Шульца зі збірки Санаторій під клепсидрою.
557
Серед публікацій у «Wiadomościach Literackich», підписаних Артуром Сандауером, немає тексту, який критик збирався написати про Шульца та Ґомбровича.
558
Зиґфрид Кракауер (1889—1966) — німецький письменник, соціолог, автор праць із літературознавства, теорії кіно тощо. Від 1939 року мешкав у Парижі, куди виїхав із нацистської Німеччини, від 1941 — у США. Помер у Нью-Йорку.
559
Шульц познайомився з Кракауером завдяки Марії Хазен — див. її лист до Шульца (№ 22).
560
Не вдалося встановити, про який твір Шульца йдеться і ким була авторка листа — перекладачка.
561
Лист паризького маршана (торгівця творами мистецтва) щодо задуманої, проте не втіленої виставки Бруно Шульца в якійсь із паризьких галерей (переклад із французької Єжи Фіцовського).
562
Еґґа ван Гаардт (бл. 1914 — бл. 1944) — ім'я та прізвище, які суддя Єжи Бродніцький дав своїй молодій коханці, з котрою познайомився, коли та продавала цигарки в кіоску в познанському ресторані. В колі друзів утвердилася поширювана ним версія, що Еґґа — талановита художниця, іноземка, якою Бродніцький опікується, сприяючи її творчому розвиткові. Він організовував їй виставки та налагодив співпрацю з такими виданнями, як «Wiadomości Literackie». Вже на початку війни, в 1939 чи 1940 році обоє опинилися за кордоном. Еґґа померла через кілька років у Франції. Відтак з'ясувалося, що всі графічні роботи, підписані її ім'ям, створив Єжи Бродніцький. Як їх нібито реальний автор, котрий, мовляв, виконував дуже важливі функції в державній установі, Бродніцький буцім не міг демаскувати свою творчість. Натомість, Еґґа начебто лише слугувала «вивіскою», яку він після її смерті успадкував разом із прізвищем, діючи у Франції в ролі Жоржа ван Гаардта — чоловічої еманації гарненької «Еґґи», котра колись настільки блискуче грала в Познані свою роль, що ні Шульц, ні Віткаци, ні інші художники ніколи не поставили під сумнів її персону та фах — навіть тоді, коли фальсифікаторські деформації нею тексту Шульца мали би зродити недовіру, адже дії ван Гаардт суперечили елементарним правилам граматики та здорового глузду. Коли її представляли на снобістських вечірках як таємничу скандинавську Музу, Еґґа підтверджувала реноме, вільно послуговуючись ламаною польською. І лише одиниці знали, що вона — дочка двірнички, напівписьменна дівчина, котра ледве закінчила кілька класів загальної школи, проте обдарована чарівністю та чималою дозою вродженої інтелігентності.
Ким вона була насправді, ми вже ніколи не довідаємося.