Вогонь-охоронець

Треба заступитися за бідолашного Алика і швидше втихомирити Мишка.

— Слухай, а ти даремно насміхаєшся над технічними знаннями стародавніх, — сказав я. — Тут ще може бути немало гідних подиву відкриттів для вашого брата скептика-інженера. Чув ти, наприклад, про знамениту знахідку біля острова Антикітеру?

— Біля якого острова? Не перебивай ти мене, будь ласка, цими старогрецькими назвами. І, пардон, що там було знайдено — діючу модель атомної бомби?

— Ні, чудово діючий обчислювальний механізм, звичайно, не електронний, як у вас тепер, але не менш ефективний як на той час.

— Цікаво! Коли можна — детальніше, маестро.

— Ну, лекцію читати я не збираюсь, не бійся. Скажу коротко: до цієї знахідки вважалось, ніби стародавні греки мали великі успіхи в галузі чистої математики, але механіка в них не досягла особливого

розквіту. І раптом на початку нинішнього століття ловці губок знаходять на дні моря біля острова Антикітеру прилад, який показував річний рух Сонця в зодіаці, точний час сходу і заходу найяскравіших зірок і найважливіших для орієнтування сузір'їв у різні пори року. Крім того, були особливі покажчики основних фаз Місяця, часу заходу й сходу всіх планет, відомих грецьким астрономам, — Меркурія, Венери, Марса, Юпітера й Сатурна, ба навіть схеми їх руху по небосхилу.

— І скільки ж будинків він займав на дні моря, цей чудо-прилад? — усе ще впирався Мишко, хоч уже з явною цікавістю.

— В тім-то й річ, що прилад портативний, не більший від сучасного настільного годинника.

— А коли його створили? — спитав Алик.

— Корабель, на якому був прилад, зазнав аварії десь у першій половині першого століття до нашої ери, зараз точно не пам'ятаю. Можна довідатись з опису знахідки.

— А ти навіть опис маєш?

— Звичайно. Чи ти думаєш, що я все це теж вигадав? Треба пошукати увечері. Здається, навіть журнал у мене є з собою. Там і детальний опис, і схема, кілька фотознімків…

— Ну, коли навіть фотознімки є, то я повірю, що до нашої ери був гурток авіамоделістів.

— Гаразд! А поки що — до роботи, — розпорядився я. — І так багато часу змарнували!..

Увечері я розшукав товстий том «Античного світу» з описом чудової знахідки біля берегів Антикітеру, і Михайло забув навіть про танці та традиційне вечірнє купання. Я теж рився в книжках, намагаючись знайти хоч натяк на розгадку того, що ми сьогодні знайшли.

Я розглядав фотознімки й малюнки античних іграшок, різних предметів домашнього вжитку, взуття й одягу. Потім мені здалося, ніби дивна знахідка має якесь відношення до мореплавства тих часів. Може, це шматок вітрил? Та навряд чи їх робили з такої доброї шкіри. А точніше перевірити це припущення, на жаль, немає змоги, бо до нас не дійшов жоден старогрецький парусник, хіба що їхні зображення на вазах.