Франческа. Володарка офіцерського жетона

Ми приземлилися на даху Хірургічного центру рівно через п’ятнадцять хвилин. Джексон із Франческою побігли в діагностичний центр на маркерну томографію, а я залишився відповідати на запитання медсестри. Я дуже переживав, бо в разі несприятливих обставин напарниця могла запросто позбутися вказівного пальця на правій руці.

Через півгодини Стів і Франческа вийшли з операційної. Права кисть у сицилійки була в модній чорній рукавичці, дуже схожій на тактичну рукавичку «командос». Напарниця нарешті всміхалась. Уперше за день.

— Усе добре! — видихнув Стів. — Судини не ушкоджено, тканини почали отримувати кисень. Але ще кілька хвилин і було б пізно. Так і до гангрени недалеко!

Дорогою до бази перестрашена і втомлена напарниця дрімала, прикривши очі.

Стів філософствував.

— Така сама історія з обручкою. Якщо її надінеш, то зняти вже… — несмішно пожартував хірург. — Але чого вона так барилася? Ми ледве встигли!

— Та думала, що само якось злізе, — теж несмішно пожартував я. — Франческо, чуєш? Ти наступного разу мені одразу кажи, щойно відчуєш, що вляпалася! — я штовхнув дівчину ліктем у бік.

— «Наступного разу»? — засміявся Стів. — Краще, щоб «наступного разу» взагалі не було!

Я повільно перевів очі з напарниці на хірурга. У Стіва одразу сповзла з обличчя усмішка.

— Наступний раз буде. Обов’язково буде. Можу заприсягтися!

* * *

Минула рівно доба відтоді, як Франческа спробувала почистити спінер. З цієї історії вийшов цілий трилер з елементами комедії та бойовика. Тепер напарниця почувається добре, палець повернув собі природний колір, дівчина може ним ворушити, але внутрішні мікрокрововиливи поки що заважають повноцінно його використовувати, а саме — ефективно колупатися в носі.

За сьогоднішній ранок я, полковник Вескотт, Сара МакКарті та хірург Стів Джексон по черзі прочитали лекції щодо безпечного запихання пальців у різні отвори. Лекції були рясно ілюстровані випадками з власного життя.

Полковник Вескотт розповів, що в перший рік одруження його молода дружина Марґарет приміряла в ювелірній крамниці каблучку з білого золота, прикрашену крупним смарагдом. Каблучка намертво застрягла на пальці. Не допомагали ні мило, ні олія, ні молитви. Був тільки один варіант — розпиляти, але проти цього протестував хазяїн крамнички. Та й Марґарет було шкода красивої цяцьки. Вескоттові було жаль і Марґарет, і ювеліра, тому він ухвалив єдине правильне рішення — купив того клятого персня, ціна якого дорівнювала його тодішній зарплатні за чотири з гаком місяці.

І що ви думаєте? Завдяки вимушеній місячній дієті та цілковитій відмові від алкоголю каблучка з пальця Марґарет благополучно злізла — як і джинси з полковника. Зате полковник знає розміри всіх пальців на руках дружини. Треба йому підказати, що індуси, наприклад, носять прикраси і на пальцях ніг.

Сам полковник колись лагодив у будинку водогін і запхнув пальця в мідну трубку. Але тоді обійшлося пилкою по металу й розрізанням мідної трубки вздовж. Ще раніше, в дитинстві, полковник застряг пальцем у соплі іграшкового літачка, що, в принципі, і вирішило його подальшу долю.