Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Роза Вітрів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Роза Вітрів

Электронная книга - «Роза Вітрів». Краткое содержание книги:

Ви тримаєте у руках історію молодої богемної та популярної художниці Рози Вітрів. Вона шукала натхнення, а зустріла найгіршого і найпрекраснішого чоловіка. її спроби нормального життя перетворюються на театр абсурду.
І, незважаючи на втечі, всі злети і втрати, пошуки і відкриття, у цій шаленій, часом пристрасній, часом болісній коловерті, Розі вдається зберегти найважливіше — себе.
ISBN 978-617-7173-30-3
© Ярослава Литвин, 2015
© «Смолоскип», 2015
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 60
Перейти на страницу:

Всі ми були налаштовані на відірви і викинь. Грали у «контуженого крокодила». Це новий різновид забавки у «крокодила звичайного мегапозитивного». Вся фішка у тому, що належить поділитися на пари і загадувати по кілька слів, найкраще якийсь сталий вислів. Пара має або показувати все одночасно, або поділити між собою ролі.

Молодий йог, що дістався мені у компаньйони, був доволі веселої вдачі. Коли нам випало показувати слівце «дендрофілія» у швидкій раді на вушко між собою узгодили, що я показую дерево, а він усе інше.

Я мужньо стовбурчила руки і розчепірювала пальці, зображуючи крону й гілляччя, доки він зосереджено відтворював статевий акт із моею ногою. Маю сказати, що дерева плачуть від сміху. І злягаються стоячи.

Але далі — гірше: «шлюбний період». Знову секундне обговорення у кутку: «Давай ти станеш навкарачки, а я буду ззаду тебе типу нюхати, як собачка».

Коли я вийшла в центр майстерні, плюхнулася на коліна, в моїх очах стояли густі, як йогурт у пляшечках, сльози. Усіх розірвало:

— Ти диви, що вони знову замислили!

— Ну-ну, ви сьогодні запалюєте!

— Ха-ха, чуваки, ви таки збоченці!

Я вже і сама виходжу з ролі своєї «сучки», витираю лапками щоки, іржу з чуваками, вивертаю голову, намагаючись розгледіти, як же там мене нюхають.

Загаданий вираз ніхто не вгадує. Пробуємо якось інакше, показуємо слова шлюб і період нарізно. Всі чи то дійсно не вкурюють, чи ж просто знущаються.

Коли я вже вп’яте гепаюся навкарачки і виляю дупцею ніби хвостом під суцільні схвальні оплески «на біс, на біс!», а молодий йог пристроюється ззаду, відгортається грубий шерстяний коц перед дверима.

Дідько. Власною персоною запирається Єжи:

— Ха-ані, айм хо-оум,— с тає він прихилившись до одвірка і обводить нас усіх насмішкуватим поглядом. Не проходить, не ворушиться.

Опускаю голову, закушую губу. Гамір затихає скоріше від подиву на мою реакцію.

— Тебе потрібно запросити? — трішки злобно питаю, намагаючися замружити шквал емоцій.

Він і далі анічичирк. Стоїть і так натягнуто зверхньо усміхається. Я підходжу, беру його за ніби чужу негнучку руку й представляю:

— Нарід, знайомтеся, це Єжи, він тут живе.

— Привіт, Єжи,— слухняно озвався нарід.

За кілька митей плин подій увійшов у попереднє русло. Відновили гру у «збоченого крокодила», але черга до мене так і не дійшла, втім, стало незатишно і незручно, скоро хтось пригорнув гітару.

Сіла птаха білокрила на тополю...

Заспівав сильний і тонкий, як натягнута тятива, дівочий голос.

Єжи мало хвилювало наше затишне кайфування, він знайшов собі пляшку, розкоркував і взявся дудлити прямо з горлечка. Мигцем нализався в кізяки, схоже, цього і прагнув. Я була б рада забути про його присутність, та не виходило.

Так само скоренько побіля нього опинилася миловидна дівуля з натяком на гламурність. Єжи щось пендичив на вушко ґьорли, та перенесла до нього під стінку подушку, на якій сиділа, і попільничку для своїх слім-бичків. Пішла в хід друга пляшка.

Вечір набирав обертів, скоро ці вже тулилися близесенько, вона спрагло косилася на його губи. А Єжи фривольно і з вдаваною відсутністю ентузіазму клав руку їй на стегно. Час від часу позіхав у долоню, складену колодязем.

Я і собі наклюкалась. Від радості.

Коли гітара перейшла до мене, я, поганенько перебираючи акорди, загорланила те, чого від мене ніхто не чекав:

Ти даріла мне рози, рози пахлі полинью...

І розсміялася.

Потім хтось співав традиційну «Вону», хтось традиційно потайки витирав неждані сльози.

Ми таки душевно випили.

Наступними на черзі стали рок-н-рольні Гадюкіни: «Було не любити».

Єжи підірвався, схопив мене за руку й потягнув танцювати.

— Що? Що ти на біса робиш? — скрикую я. Ноги разом із язиком плутаються безсердечно. Нас заносить на усі боки, як новонароджених телят.

— Та-анцюю зі своєю за-аконною дружиною! Зі сво-є-ю за-кон-но-ю дру-жи-ною! — зарепетував він так, щоби чули усі, навіть перехожі на вулиці і глухі на півтора вуха.

— Ти п’яний.

— Я п’я-а-ний! — горланить він. Затискає мене в обіймах і починає силувано цілувати у щоки.

— Відпусти! Відпусти! — видираюсь я. Музика розстроюється і замовкає. На нас вилупилося з десяток здивованих очей.

— Так, нарід, це мій чоловік, — зізнаюся. Ніхто з мого оточення, назбираного останніми роками, не знав про цей ганебний факт.

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 60
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)