В катакомбах
- Автор: Украинка Леся
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «В катакомбах». Краткое содержание книги:
Леся Українка
В катакомбах
Посвята шановному побратимові А. Кримському
Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.
Є п и с к о п
Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.
Х о р
На небі слава Господу Христу, що визволяє від земних кайданів, з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.
Д и я к о н
Амінь.
Є п и с к о п
Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.
Н е о ф і т-р а б
Господній раб? Хіба ж і там раби?
А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!
Є п и с к о п
Се щира правда: всі рівні перед Богом.
Н е о ф і т-р а б
І раби?
Є п и с к о п
Раби Господні, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо моє солодке, - тягар мій легкий. Розумієш?
Н е о ф і т-р а б (після тяжкої задуми)
Ні!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Х р и с т и я н к а-р а б и н я (в раптовому нестямі пророкує)
Уже лежить при дереві сокира!..
"Я посічу його і вергну в пломінь", - сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, - жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає, нема її діток…
(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)
Є п и с к о п (владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
Твоєї влади тут немає!
(Підходить до пророчиці, що б'ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)
Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.
Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.
Х р и с т и я н к а (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)
Отче,
її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…
Є п и с к о п
Вмовкни!
Великий наш апостол заповідав:
"А жінка серед збору хай мовчить".
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Н е о ф і т-р а б (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)
Прости, але я все ж не розумію, як може буть якесь ярмо солодким, а щось важкеє легким.
Є п и с к о п
Брате мій, коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?
Н е о ф і т-р а б
Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі, коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!
Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестів нових шукати.
Ні, я прийшов сюди шукати волі, бо сказано ж: ні пана, ні раба.
Є п и с к о п
І сюю волю матимеш ти, брате, як тільки станеш під ярмо Христове.
Раби господні рівні між собою.
Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство, де вже немає пана, окрім Бога, а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна, якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.
Н е о ф і т-р а б
Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?
Один з братів казав: воно на небі, а другий: на землі…
(Дивиться з запитом і палким сподіванням.)
Є п и с к о п
Обидва праві.
Н е о ф і т-р а б
Де ж на землі є Царство Боже?
Є п и с к о п
Тут.
Н е о ф і т-р а б
У Римі?!
Є п и с к о п
В нашій церкві.
Н е о ф і т-р а б
В катакомбах?
Є п и с к о п
Не говори: "ось тут" чи "там воно". Воно є скрізь, де Бог є в людських душах.
Н е о ф і т-р а б
Коли ж він буде в душах всіх людей?
Є п и с к о п
Тоді, коли Христос удруге прийде на землю з неба.
Н е о ф і т-р а б (смутно)
Брат один казав, що літ аж тисяча минути мусить від першого до другого пришестя…
Є п и с к о п
Се ересь, брате, бо ніхто не знає ні дня, ні часу…
Н е о ф і т-р а б (впадає йому в річ і з радісною надією)
Значить, Царство Боже настати може в кожен день і час?
Є п и с к о п
Запевне так.
Неофіт-раб замислюється і знов смутніє.
Про що гадаєш, брате?
Н е о ф і т-р а б
Я думаю… ось ти казав, що тут у нас є Царство Боже… А чому ж у нас тут є патриції, плебеї, ну, і раби?
(Оглядає все зібрання, декотрі спускають очі в землю.)
Х р и с т и я н и н-п а т р и ц і й (виступає трохи наперед)
Душа твоя, мій брате, бентежиться даремне. Я - патрицій, а він - мій раб,
(показує на старого чоловіка) але се так для світу, а перед Богом ми брати обоє.
Н е о ф і т-р а б (до старого раба)
Ти раб йому про людське око тільки?
С т а р и й раб
Ні, я служу своєму пану вірно, не тільки зо страху, а й по сумлінню, як наказав Господь.
Н е о ф і т-р а б
Коли ви рівні, то нащо маєш ти йому служити?
С т а р и й раб
То Божа воля, що вродивсь він паном, а я - рабом.
Н е о ф і т-р а б
То, значить, в Царстві Божім є раб і пан?
Старий раб мовчить.
П а т р и ц і й
Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги, - ми зажили святого тіла й крові укупі, при однім столі.
Н е о ф і т - р а б (до старого раба)
І дома так само при однім столі їсте?
С т а р и й раб
Ні, брате, се б зовсім не випадало.
Н е о ф і т-р а б Чому?
С т а р и й раб
Бо так не личить… не подоба…
Є п и с к о п (до неофіта-раба)
Не спокушай його. Він простий духом, а Царство Боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорі, той щасливий, тому однаково, чи пан, чи раб він буде тут у світі.
Н е о ф і т-р а б
Ні, мій, отче, ні, не однаково…
(З поривом.)
Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора, - воно ж покірне, тихе немовлятко, - до вечора без покорму зоставшись: на оргії прислужувала жінка і ніколи було забігти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тільки жінка не сміє плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих.
Є п и с к о п
Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, - їй велике щастя на небі приготоване.
Н е о ф і т-р а б
А панській малій дитині менше щастя буде, коли помре невинним немовлятком?
Є п и с к о п (трохи збентежений)
Невинні всі однакові у Бога.
Н е о ф і т-р а б (понуро)
То паненяті вдвоє щастя буде, раз на землі, а вдруге ще й на небі…
С т а р и й раб
Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями.
Нехай знущається твій пан-поганин (бо християнин так би не знущався) - він чистоти в твоїй сім'ї не знищить, поки у тебе й в жінки душі ясні.
Н е о ф і т-р а б
Ой, не печи мене словами, діду!..
Пробач, не знаєш ти… сказати сором… Е, що там сором для раба!.. Скажу!
Яка там "чистота" і "ясні душі"? Моя душа гниє, коли я бачу, як жінка з оргії приходить часом вином розпалена, з огнем в очах від сороміцьких співів. Квіти в косах ще не зов'яли і такі яскраві супроти бруду в хаті видаються… Одежу панську жінка поспішає зміняти на верету рабську швидше, щоб не каляти в нашій "чистій" хаті,
і я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини… Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, - без них їй тяжко… Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч звав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну хату нашу…
П а т р и ц і й
Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах.
Н е о ф і т-р а б
Пане! - чи пак у вас тут кажуть "брате", - знаєш, не зважуся я жінки навертати на нову віру. Хай вже ліпше плаче по чистих шатах та по панській хаті, ніж має плакати по чистоті душі своєї й тіла. Врятувати вона однаково себе не може, та що їй з того, коли буде знати про гріх і святість. Краще хай не знає.