Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Сім років мавши, ще не знав він родичів,
А нині порядкує
420 Там, наверху, між мертвих,
І перший став у злиднів і безпутників.
Провідця другої половини
хору
Я чую, як в могилі
Клісфенів син волосся
Вищипує іззаду, щоки дряпає,
Колотиться, зігнувшись,
І зойкає, й коханця
Себіна кличе з дема Анафлістського. [406]
Провідця хору містів
А Каллій Гіппоблудів,
В левину вбраний шкуру,
430 Морські бої вже розпочав із дівкою.
Діоніс
(виходить наперед)
Ви б не могли сказати,
Де тут Плутон домує?
З країв далеких щойно ми прийшли сюди.
Провідця хору містів
Не йди нікуди далі
І вдруге не запитуй,
А знай - стоїш при дверях ти Плутонових.
Діоніс
(до Ксантія)
Бери вантаж, хлопчино!
Ксантій
А це вже що за штука?
Повзуть дрібненькі з вантажа корінф'яни.
Провідця хору містів
440 Рушайте
В уквітчаний богині гай,
В її священне коло,
І свято, любе всім богам,
Радісно святкуйте!
Жінки й дівчата в хороводах
Хай ідуть зі мною
У сяйві факелів всю ніч славити богиню!
ОДА IV
Перша половина хору
Ходім на луки росяні,
Де рожі розцвіли,
430 За стародавнім звичаєм
Почнімо хоровод, -
Із Мойрами прихильними
Радіймо щиро й ми! [407]
АНТОДА IV
Друга половина хору
Для нас лиш сяє сонечко,
І світлий день - для нас!
Одні лиш ми, посвячені,
Побожну знаєм путь, -
Привітні і з чужинцями,
І з нашими людьми.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Діоніс і Ксантій підходять до брами Плутонового палацу.
Діоніс
(до Ксантія)
460 Ну, як же бути? Як у двері стукати?
Як між мерцями стукати заведено?
Ксантій
А ти не думай довго, а дверима двинь, -
Ти ж мов Геракл - і мужністю, й потужністю.
Діоніс
(стукає)
Гей, хлопче!
Еак за дверима:
Хто там стукав?
Діоніс
Я, силач Геракл.
Еак
(ввійшов)
Ах ти, нахабо, погань, ти, безстиднику!
Мерзота, мерзосвітник, наймерзенніший!
Це ж ти у нас собаку викрав, Кербера, -
Схопив, душив, набив і поволік кудись!
А я ж його стеріг так! Ну, стривай тепер!
470 Тож невблаганні чорні скелі Стіксові
І Ахеронта бескиди скривавлені
Тебе не пустять. Люті пси Кокітові [408]
І сто голів Єхидни шматуватимуть
Твою утробу і легені начисто
Тартеська з'їсть мурена. А нирки твої
З кишками у залитім кров'ю череві
Тітраські пожеруть Горгони з жадністю.
По них швидкими побіжу я кроками.
(Зникає).
Ксантій
(до Діоніса)
Ти що там?
Діоніс
Обкалявся! Призивай богів!
Ксантій
480 Чи не смішний страхополох! Вставай мерщій,
Щоб хто сторонній не побачив.
Діоніс
Сил нема!
До серця мокру губку приклади мені.
Ксантій
Візьми ось.
Діоніс
Де ж вона?
Ксантій
О золоті боги!
Та де ж у тебе серце?
Діоніс
Із перестраху,
Мабуть, на дні у животі сховалося.
Ксантій
З богів і смертних боягуз останній ти!
Діоніс
Я? Боягуз? Та попросив же губки я?
Чи інший хто б насмілився! [409]
Ксантій
Та де йому!
Діоніс
Та боягуз лежав би й досі нюхав би,
490 А я ж устав, та ще, крім того, й витерся.
Ксантій
От мужність, Посейдон!
Діоніс
Аякже, свідок Зевс!
Хіба ти не злякався грому слів його
І тих загроз?
Ксантій
І не подумав, свідок Зевс!
Діоніс
То йди вперед, якщо такий відважний ти,
їв мене обернись - візьми цю палицю
Й левину шкуру, як такий безстрашний ти,
А я, на зміну, буду носієм твоїм.
Міняються вбранням.
Ксантій
А що ж, давай! Чому ж би й не послухати.
Ну, подивися на Геракло-Ксантія, -
500 ци схожий він на тебе і відвагою?
Діоніс
Зевс бачить, справжній ти з Меліти шибеник!
Іди вперед, я з вантажем управлюся.
З дверей Плутонової оселі виходить служниця Пер се фони.
Служниця
(до Ксантія, вважаючи його за Геракла)
Прийшов, Геракле, любий? Ну, заходь сюди!
Богиня як про твій прихід дізналася,
То замісила тісто, два-три горщики
Бобів зварила, ще й бика засмажила,
Спекла коржі і пироги. Заходь мерщій! [410]
Ксантій
От дякую, красуне!
Служниця
Фебом свідчуся,
Не підеш ти голодний. Вже й пташатина,
510 І ласощі всілякі наготовані,