Комедії

Слід єдиний гріх пробачить, -

щиро просять вас вони.

700 Тож не гнівайтесь надалі, бо з природи мудрі ви!

Всім, хто ходить разом з нами

бити в морі ворогів,

Повернімо громадянство й їх, як рідних, обнімім!

А як з гордістю й пихою ми одвернемось од них

В час, коли вітчизна тоне в вирі лиха і біди, -

То упевнимось пізніше, що розмислюємо зле.

АНТОДА

Друга половина хору

От, коли здатен я долю лиху

Розпізнати у вдачі людини,

Вже не потягне ця мавпа марудна,

Коротконогий Кліген,

710 Банщик огидний,

Золотистого лугу і мила владар,

З мулом замісто селітри

Та вапняком кімолійським, -

Довго не витягне він.

Тим-то він миру не хоче тепер

І без кия не ходить,

Щоб не обчистили п'яним його. [422]

АНТЕПІРРЕМА

Провідця другої половини

хору

Нам здавалося частенько, що тутешніх громадян,

І достойних, і поганих, наше місто цінить так,

720 Як монету старовинну і карбованець новий.

Адже грошей повноцінних, не подріблених ніяк,

Найпевнішої карбівки, щонайкращої з усіх,

Найдобірнішої проби, перевіреної скрізь -

1 по всій Елладі нашій, і по варварських краях -

В обіг ми не випускаєм, лиш погані мідяки,

Щонайгіршої карбівки, наспіх вибиті сяк-так.

От розсудливих, статечних, благородних громадян,

Доброчесних, справедливих, доброзичливих людей,

Що зросли в палестрах,

хорах і до Муз прихильні всі,

730 Тих ми гудимо, а іншим, - мідним, рижим чужакам,

Поміж гіршими найгіршим перевагу даємо,

Тим, хто вискочив останнім, і кого недавно ще

Навіть за козлів жертовних наше місто не взяло б.

Хоч тепер ви, нерозумні, ваші звичаї змініть

І на здатних знову здайтесь!

Якщо піде все на лад,

Похвала вам, а не вдасться,

то розумний скаже так:

«Як з міцного дуба впасти,

то не жаль і дуба дать!»

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

Еак і Ксантій виходять з Плутонових дверей.

Еак

Клянуся Зевсом, вдачі благородної

Господар твій!

Ксантій

Чому й не благородної!

740 Йому б лише пиячить та дівок хапать!

Еак

Це ж просто дивно, як він не побив тебе,

Коли ти, раб, назвав себе господарем. [423]

Ксантій

Ну, знав би він у мене!

Еак

Це, як справжній раб,

Сказав ти. Я і сам люблю ці витівки.

Ксантій

Ти любиш це?

Еак

Щасливий аж до неба я,

Коли я нишком вилаю господаря.

Ксантій

А не бурчиш, як прочухана з'ївши, ти

Біжиш у двері?

Еак

До вподоби й це мені.

Ксантій

А скрізь совати носа?

Еак

Й це не зле, клянусь!

Ксантій

750 О, рідний Зевс! А балачки підслухувать

Хазяйські?

Еак

Це люблю аж до нестями я!

Ксантій

І далі їх виносити?

Еак

А чом би й ні?

Це ж все одно, що перебути з дівкою.

Ксантій

Феб Аполлон! То руку простягни мені,

Цілуй мене й тебе поцілувати дай! [424]