Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
— Мілорде! — попередив Тийканік.
— Усе гаразд, Тийку, — Фарад’н заспокійливо махнув рукою. — А якщо я скажу, що це моя мати?
Ризикнувши всім у спробі викликати внутрішній розкол у Домі Корріно, Джессіка сказала:
— Ти повинен звинуватити її та банітувати. Вигнати.
— Мілорде, — сказав Тийканік, — тут можуть бути підступи всередині підступів.
— І ми з леді Джессікою є жертвами цих підступів, — зауважив Айдаго.
Щелепа Фарад’на стужавіла.
А Джессіка подумала: «Не втручайся, Дункане! Не зараз!» Але слова Айдаго розворушили її власні логічні здібності бене-ґессеритки. Він її шокував. Почала міркувати, чи є можливість, що її незрозумілим для неї способом використовують. Ганіма й Лето… Переднароджені могли черпати з незліченних внутрішніх досвідів, сховища порад далеко ширшого, ніж його мали у своєму розпорядженні теперішні бене-ґессеритки. І ще одне питання: чи були Сестри цілковито щирими з нею? Врешті-решт, вона вже їх зрадила… зі своїм Герцогом.
Фарад’н глянув на Дункана, грізно насупившись:
— Ментате, я мушу знати, ким є для тебе той Проповідник.
— Він влаштував наш переліт сюди. Я… Ми не обмінялися й десятком слів. Замість нього діяли інші. Він може бути… Може бути Полом Атрідом, але мені бракує даних, аби впевнитися. Я точно знаю тільки те, що мені настав час віддалитися, а він мав засоби для цього.
— Ти казав про підступи, — нагадав Фарад’н.
— Алія сподівається, що ти нишком нас уб’єш і приховаєш докази цього, — сказав Айдаго. — Звільниш її від леді Джессіки, а я їй більше непотрібний. І леді Джессіка, відслуживши Сестринству, більше непотрібна йому. Алія покладе відповідальність на Бене Ґессерит, але вони переможуть.
Джессіка заплющила очі й сконцентрувалася. Він мав рацію! Чула в його голосі ментатську певність, глибоку щирість вислову. Пазл склався точнісінько. Вона двічі глибоко вдихнула, ввійшла у мнемонічний транс, подумки прокрутила дані, вийшла з трансу й розплющила очі. Тим часом Фарад’н відійшов від неї до Айдаго, і зараз їх розділяло не більше трьох кроків.
— Досить, нічого не кажи, Дункане, — промовила Джессіка й журливо згадала, як Лето перестерігав її, нагадавши про рефлекси, вироблені Бене Ґессерит.
Айдаго замовк на півслові.
— Я тут наказую, — сказав Фарад’н. — Продовжуй, ментате.
Айдаго мовчав.
Фарад’н напівобернувся і пильно глянув на Джессіку.
Вона вдивлялася в цятку на віддаленій стіні, обдумуючи те, що виявили їй Айдаго та транс. Звичайно, Бене Ґессерит не покинули напризволяще лінії Атрідів. Але вони прагнуть контролю над Квізац Хадерахом і надто багато вклали у довгу розплідну програму. Вони хотіли відкритого зіткнення між Атрідами й Корріно, ситуації, в якій могли б виступити арбітрами. І Дункан мав рацію. Скористаються нагодою взяти під контроль обох: і Ганіму, і Фарад’на. Це було б єдино можливим компромісом. Дивно, що Алія цього не зрозуміла. Джессіка ковтнула слину, переборюючи спазм у горлі. Алія… Гидь! Ганіма мала рацію, коли жаліла її. Але хто ж зостанеться, щоб пожаліти Ганіму?
— Сестринство обіцяло посадити тебе на троні з Ганімою як дружиною, — сказала Джессіка.
Фарад’н ступив крок назад. Невже ця відьма читає думки?
— Вони діяли таємно, не через твою матір, — вела далі Джессіка. — Сказали тобі, що я не втаємничена в їхній план.
Джессіка прочитала вражений вираз на обличчі Фарад’на. Який же він відкритий. Але це правда, уся ця схема. Айдаго продемонстрував майстерне володіння ментатськими здібностями, збагнувши всю тканину з того клаптика даних, який був йому доступний.
— Тож вони грають у подвійну гру та все вам виявили, — промовив Фарад’н.
— Вони нічого мені про це не сказали, — відповіла Джессіка. — Дункан мав рацію: вони мене ошукали.
Сама собі кивнула головою. Це була класична відкладена дія за традиційною схемою Сестринства: розумна історія, яку легко прийняти, бо вона збігалася з тим, що можна було припустити стосовно її мотивів. Але вони хотіли усунути з дороги Джессіку — браковану сестру, яка вже раз підвела їх.
Тийканік підійшов до Фарад’на.
— Мілорде, ці двоє надто небезпечні, щоб…
— Трохи почекай, Тийканіку, — відповів Фарад’н. — Тут є кола всередині кіл. — Знову повернувся обличчям до Джессіки. — Ми маємо підстави припускати, що Алія може запропонувати себе як мою наречену.
Айдаго мимоволі здригнувся. Опанував себе. З його лівого зап’ястя, розрізаного шиґаструною, потекла кров.
Джессіка лише трохи розширила очі. Вона, що знала першого Лето як коханця, батька її дітей, повірника й друга, бачила тепер, як його риси холодного міркування фільтруються крізь спотворення Гиді.