Діти Дюни
- Автор: Херберт Фрэнк
- Серия: Дюна #3
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7665-9
- Переводчик: Наталя Михаловська
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Діти Дюни». Краткое содержание книги:
«Життя пророка закриває нас у межах його видіння, — думав Лето. — А пророк може вирватися з видіння, лише влаштувавши свою смерть усупереч цьому видінню». Такий вигляд воно мало в подвійному видінні Лето, і він розмірковував, як воно пов’язано зі зробленим ним вибором. «Бідний Іван Хреститель, — подумав він. — Якби ж тільки він мав відвагу померти в інший спосіб… Але, можливо, його вибір був найвідважнішим. Звідки мені знати, які альтернативи постали перед ним? Хоча я знаю, які альтернативи постали перед моїм батьком».
Лето зітхнув. Відвернутися від батька — однаково що зрадити бога. Але Атрідівська Імперія потребувала струсу. Вона провалилася у найгірше з Полових видінь. Як недбало вона нищила людей! Це коїлося без особливих роздумів. Головна пружина релігійного шаленства була тугою і не припиняла цокати.
«І ми закриті у видінні мого батька».
Лето бачив, що виходом із цього шаленства є Золотий Шлях. Його батько бачив це. Але людство може зійти із Золотого Шляху та озиратися назад, на часи Муад’Діба, вважаючи їх кращими. Усе-таки людство має здобути досвід альтернативи Муад’Діба, інакше воно ніколи не збагне власних міфів.
«Безпека… мир… добробут».
Немає сумніву, що вибере більшість громадян Імперії, якщо постане перед вибором.
«Хоча вони ненавидять мене, — подумав він. — Хоча Гані мене ненавидить».
Його права рука засвербіла, і він подумав про жахливу рукавицю з видіння. «Це буде, — подумав він. — Так, це буде».
«Арракісе, дай мені сили», — благав він. Його планета зоставалася сильною та живою і під ним, і довкола нього. Її пісок щільно охопив диститент. Дюна була гігантом, що лічить огром своїх багатств. Ця оманлива сутність прекрасна й водночас украй огидна. Єдиною монетою, яку насправді знали її купці, було пульсування крові їхньої власної потуги, хай як ця потуга була нагромаджена. Взяли цю планету, як мужчина бере полонянку-наложницю, як Бене Ґессерит бере своїх Сестер.
Нічого дивного, що Стілґар ненавидить купців-священників.
Спасибі тобі, Стілґаре.
Тоді Лето згадав красу давніх січових звичаїв, життя, яке протікало до приходу імперської технократії, а його думки пливли, як — це він знав — пливли Стілґарові сни. До світлокуль і лазерів, до орнітоптерів і краулерів для добування прянощів існувало інше життя: смуглошкірі матері з дітьми на колінах, лампи, у яких горіла меланжева олія з тяжким ароматом кориці, наїби, які переконували своїх людей, знаючи, що нікого не можна змусити. Це був темний жар життя у кам’яних норах.
«Жахлива рукавиця поверне рівновагу», — подумав Лето.
У цю мить він уже спав.
Я бачив його кров і шматок одягу, розірваного гострими кігтями. Його сестра яскраво описала тигрів, безсумнівну скерованість їхнього нападу. Ми допитали одного зі змовників, решта мертві чи затримані. Усе вказує на змову Корріно. Правдомовиця підтвердила це свідчення.