Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Причому Фебу Верна призначила однією зі своїх помічниць. І тільки Феба була тепер з ними. Крістабель, найближча подруга Верни, перекинулася до Володаря. Вона стала сестрою Темряви, але її захопив Джеган. Решта подруг Верни, Жанет і Амелія, теж були тепер у владі імператора. Верна знала, що Жанет залишилася вірною Творцеві, але от щодо Амелії вона сумнівалася. Якщо та, як і раніше вірна Творцеві…

При думці про те, що дві її подруги, дві сестри Світла, стали рабинями соноходця. Верна притиснула до губ тремтячі пальці.

Нарешті вона прийняла рішення.

Верна заглянула в намет Уоррена і, побачивши, як юний пророк лежить в темряві на покривалі, заглиблений у свої думки, не втрималася від посмішки. Вона посміхалася того, що так сильно його любить, і того, що він так сильно любить її.

Верна з Уорреном разом виросли в Палаці Пророків і знали один одного майже все життя. Її призначенням було навчати молодих чарівників; його доля — пророкувати.

До повернення Верни у Палац з Річардом їх шляхи серйозно не перетиналися. Але завдяки появі Річарда обставини звели Верну з Уорреном, і їхня дружба міцніла. Після того як Верна стала аббатисою, під час сутички з сестрами Тьми, вони з Уорреном трималися разом і міцно залежали один від одного. Саме під час цієї битви їх дружба переросла у щось більше.

Проживши в Палаці стільки років, вони лише зараз дійсно знайшли один одного, знайшли любов.

Згадавши, про що їй належить повідомити Уоррену, Верна перестала посміхатися.

— Уоррен, ти не спиш? — Пошепки запитала вона.

— Ні, — почулася тиха відповідь.

Боячись, що, якщо він встигне встати і обійме її, вона не впорається з собою, Верна швидко увійшла в намет і тут же все виклала.

— Уоррен, я зважилася. І не сперечайся. Ясно? Це надто важливо. — Він мовчав, і вона продовжила:

— Амелія і Жанет — мої подруги. Справа не тільки в тому, що вони сестри Світла, що нудяться під владою Джегана, — я просто їх люблю. Я впевнена, що вони б зробили для мене те ж саме. Я йду за ними і за всіма, кого зможу врятувати.

— Знаю, — прошепотів він.

Знає? Що це значить? У темряві намету повисло мовчання. Верна насупилася. Дивно, що Уоррен не став сперечатися, це зовсім на нього не схоже.

Вона чекала сердитих заперечень, а не спокійного згоди.

За допомогою Хань — сили життя, через яку діяв чарівний дар, Верна запалила на долоні вогник і від нього запалила свічку. Уоррен сидів, уткнувшись головою в складені на колінах руки.

Вона опустилася поряд з ним на коліна.

— Уоррен? Що з тобою?

Він підняв обличчя. Воно було болісно-сірим, очі почервоніли.

Верна схопила його за руку.

— Уоррен, ти погано виглядаєш! В чому справа?

— Верна, — прошепотів він, — я прийшов до висновку, що бути пророком не так чудово, як мені уявлялося.