Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Видання сонетарію видатного українського поета складається з оригінальних та перекладних творів цього жанру. Поет розглядає свою сонетну творчість як пошуки людської істинності. Авторська частина книжки порівняно з попередніми виданнями значно розширена; перекладна — це антологія «Світовий сонет», де окремо подано повний сонетний доробок В. Шекспіра, Гвєздослава та Янки Купали і переважну більшість сонетів Ш. Бодлера. В цілому сонетарій Д. Павличка — унікальне явище української літератури, в якому в невмирущій поетичній формі постає вічність людського духу.
Перейти на страницу:
Людино, думаєш — на світі ти одна
Істота мисляча, так ніби в порожнечі
Живеш, але життя являють різні речі;
Метал — і в ньому спить любові таїна.
Ти розум пошануй звіряти і древна,
Глянь, кожен цвіт — душа, що квітне в безконеччі;
Ти хочеш всесвіту збагнути глибонечі,
Та до твоїх жадань байдужа далина.
Ти бійся погляду стіни, сліпого муру;
Матерія й глагол — то ж наче плоть і кров,
Не зглибиш до кінця їх потайну натуру.
Бог має інколи в єстві неяснім схов;
Як під повіками народжене прозріння,
Так виростає дух, закутий у каміння.
Шарль Леконт де Ліль
ДО СУЧАСНИКІВ
Ви підло живете, без почуття, без мрій,
Безплідні, немічні, не палені журбою,
Навіки злякані кривавою добою,
Фальшиві, влізливі, захланні, як пирій.
Загрузнувши в багні та в злобності жахній,
Ви цей нужденний світ загидили собою,
Розпусним подихом, нікчемністю, ганьбою,
Все обернули, все в мерзотний бруд і гній.
О люди, близько час, коли на купі злота
Богів убивці — ви, неначе та хробота,
Прогризши аж до скель всю землю навкруги,
Навзаєм нищачись, отруйні та скажені,
Все набиваючи монетами кишені,
Безглуздо помрете від смутку і нудьги.
СКОМОРОХИ
Як звір на ланцюзі, що ходить спроквола,
Змордований, брудний від мокрої пилюки,
Хто хоче, хай несе свойого серця муки
На торжища твої, юрбо цинічна й зла.
Щоб вижебрати сміх, щоб груба похвала
Лунала надовкруг під посвисти й принуки,
Хто хоче, хай іде показувати трюки,
Із божественних цнот роздягшись догола.
У гордості німій, в неславнім гробі з глини, —
Хай забуття мене, незнаного, поглине —
Я не продам своїх ні болів, ані втіх;
Я не віддам життя за насолоди ниці,
Не танцюватиму на ярмарках твоїх,
Де скоморохи п'ють і реготять блудниці.
Жозе-Марія де Ередіа
НАРОДЖЕННЯ АФРОДІТИ
Спочатку був Хаос; він повивав світи,
Де Час і Просторінь котились, як тумани,
А потім виросли сини Землі, Титани,
І — впали; вкрив їх Стікс у царстві мертвоти.
Від блискавок ефір горів, але знайти
Весна не вміла сонць, що світло ллють рахманне,
І Літа не було, лиш рівне й ненастанне
Текло безчасся днів — без цвіту, без мети.
Боги, не знаючи ні сміху, ні забави,
Були ще дикими; але мужська роса
Із неба пролилась на море кучеряве;
Вода відкрилася, і процвіла краса —
В крові Урановій умита і зігріта,
Сяйлива нагістю, з'явилась Афродіта.
ПОЛЮВАННЯ
Чотири жеребці, як сніг, сліпучо-білі,
В квадригу впряжені, летять на небеса.
Строкате золото пшениці та вівса
Розхвилене; земля в огні, як у похміллі.
Верхи дерев тремтять; по лісовому гіллі
Клубками котиться роз'ятрена яса,
Сріблястий спів джерел у поблисках згаса,
Йде полум'я руде крізь хащі очманілі.
Це час палаючий, коли ступає в кров,
Стрибає серед псів, кричить і стрімголов
Біжить задихана, прекрасна, огневида,
Тернину топчучи, як ту м'яку траву,
І напинаючи нещадну тятиву,
Жахаючи ліси, звитяжна Артеміда.
РАТАЙ
Блискучі лемеші, ярмо, сівалку, віз,
Косу (було, за день — на молотьбу косила),
І серп, і борону, і довжелезні вила,
Що подають снопи високо під навіс, —
У спадок віддає ці знадоби Парміс
Безсмертній Реї — вік вона його кормила.
Старий він став, чепіг тримати вже несила,
Вісімдесятий рік — ні докорів, ні сліз.
Ратай стомивсь, але не проклинає неба
За те, що працею багатства не нажив;
Усе життя трудивсь, бо в тім була потреба;
Тепер він думкою летить до скорбних див,
У царство мертвих, де, можливо, після жнив
Оратиме поля на берегах Ереба.
Перейти на страницу: