Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Великих надій Гаррі на це не покладав, а урок трансфігурації. який йому на другий день довелося перемучити в їхньому товаристві, звів надії нанівець. Вони саме почали опрацьовувати неймовірно складну тему перетворення людини; сидячи перед дзеркалом, треба було міняти колір власних брів. Герміона жорстоко висміяла Ронову першу провальну спробу, коли він якимось чином виростив на своєму обличчі пишні довгі вуса, закручені догори: Рон помстився тим. що безжально, проте напрочуд точно зобразив, як Герміона підстрибує на місці щоразу, коли професорка Макґонегел щось запитує: Ронові кривляння здалися страшенно смішними Лаванді й Парваті, після чого Герміона знову ледь не розридалася. Вона вискочила з класу, щойно пролунав дзвоник, покинувши на стільці половину своїх речей; Гаррі вирішив, що він їй зараз потрібен більше, ніж Ронові. тому зібрав її манатки й подався слідом.
Незабаром він її побачив - Герміона виходила з дівчачого туалету поверхом нижче. З нею йшла Луна Лавґуд і легенько поплескувала її по спині.
- О, здоров, Гаррі, - привіталася Луна. - Ти знаєш, що в тебе одна брова жовта-жовтісінька?
- Привіт, Луно. Герміоно. ти забула речі… Він простяг їй книги.
- Ой, так, - глухим голосом сказала Герміона, а тоді взяла речі й швидко відвернулася, щоб ніхто не бачив, як вона витирає пеналом сльози. -Дякую, Гаррі. Ну, я, мабуть, піду…
І швидко зникла, не давши Гаррі змоги хоч якось її розрадити; та йому, чесно кажучи, бракувало потрібних слів.
- Вона трохи засмучена, - сказала Луна. - Я думала, що там Плаксива Мірта, а виявилося, що то Герміона. Жалілася на Рона Візлі…
- Бо вони посварилися, - пояснив Гаррі.
- Він часом дуже смішно жартує, правда? - додала Луна, йдучи поруч з ним по коридору. - Але іноді буває дещо жорстокий. Я це помітила ще торік.
- Можливо, - погодився Гаррі. Луна звично відверто висловлювала не дуже зручні істини; таких, як Луна, Гаррі ще не зустрічав. -То як пройшов семестр?
- Нормально, - відповіла Луна. - Трошки самотньо без ДА. Але Джіні молодець. Недавно допомогла двом хлопцям на уроці трансфігурації замовкнути й не казати на мене «Лунатичка»…
- Ти б не хотіла сьогодні піти зі мною на вечірку до Слизорога?
Слова вилетіли з рота, перш ніж Гаррі встиг їх зупинити; він почув їх ніби збоку, з чужих вуст.
Луна здивовано глянула на нього своїми банькатими очима. -На вечірку до Слизорога? З тобою?
- Так, - підтвердив Гаррі. - Нам можна запрошувати гостей, то я й подумав, може, ти будеш не проти… тобто… - Він волів якомога чіткіше окреслити свої наміри. -Тобто як моя приятелька, розумієш. Але, якщо не хочеш…
І Він уже почав було думати, що краще б вона не захотіла.
- Чому ж, я з радістю піду з тобою як приятелька! - засяяла Луна так, як ніколи досі. - Мене ще ніхто не запрошував на вечірку як свою приятельку! То це ти для вечірки пофарбував собі брову? Мені теж так зробити?
- Ні, - рішуче заперечив Гаррі, - це випадково, я попрошу Герміону, щоб вона зробила її нормальною. Тоді зустрічаємось о восьмій вечора у вестибюлі.
- АГА!-заверещав хтось угорі, й вони аж підстрибнули: прямісінько над ними висів догори дриґом на люстрі й віроломно посміхався Півз.
- Потька просить Луньку на вечірку! Потька любить Луньку! Потька любить Лу-у-у-у-у-уньку!
І він шугонув геть, ґелґочучи й репетуючи: -Потька любить Луньку!
- Як добре, що це збережеться в таємниці, - зіронізував Гаррі. І справді, незабаром уся школа знала, що Гаррі Поттер запросив Луну Лавґуд на вечірку до Слизорога.
- Ти ж міг вибрати будь-кого! - спантеличено казав Рон за вечерею. - Будь-кого! А ти вибрав Лунатичку Лавґуд?
- Не називай її так, Роне, - обурилася Джіні, зупиняючись у Гаррі за спиною. - Я дуже рада, Гаррі, що ти її запросив. Вона така щаслива.
Джіні пішла і знову стала поруч з Діном. Гаррі намагався порадіти від того, що їй сподобалася його ідея запросити на вечірку Луну, та це йому не дуже вдавалося. Герміона сиділа самотньо в дальньому кінці столу, неуважно колупаючись виделкою в тарілці, Гаррі помітив, що Рон нишком на неї поглядає.
- Ти міг би попросити пробачення, - відверто порадив йому Гаррі.
- Ага, щоб на мене напала ще одна зграя канарок? - пробурмотів Рон.
- Навіщо ти з неї дражнився?
- Вона сміялася з моїх вусів!
- І я сміявся, бо за все життя такої дурості не бачив.
Але Рон уже нічого не чув; щойно підійшли Лаванда й Парваті. Втиснувшись між Гаррі й Роном, Лаванда обвила Ронову шию руками.
- Здоров, Гаррі, - привіталася Парваті. Їй, як і Гаррі, поведінка Рона й Лаванди здавалася недоречною, та й набридла вже.