Загублена земля. Темна вежа III
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Темна вежа #3
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Переводчик: Елена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Загублена земля. Темна вежа III». Краткое содержание книги:
Це край землі Роланда, так званого Околоміра. Вони довідались про те, що таких стежин всього шість, і всі вони випромінюють світло. У місці перетину цих променів в самому центрі Роланд сподівається знайти міфічну Вежу.
Після багатьох пригод Роланду вдається повернути в Околомір Джейка, хлопчика, яким Роланд пожертвував під час переслідування Людини в Чорному. У Джейка виявляються дві книги: одна із загадками без відповідей, інша – присвячена подорожі дітей на потягу. Джейк купив ці книжки в магазині Кальвіна Тауера, зловісного і таємничого персонажа.
Незабаром до героїв приєднується Ой, незвичайна істота, що нагадує єнота, собаку і борсука...
— Добре. Комусь із нас доведеться захищати Едді, поки він робитиме те, що має зробити. А інший стане просто зайвим баластом. Тут мешкає демон. Демони — не люди, але вони бувають жіночої й чоловічої статі. Стать — це їхня зброя, але заразом і слабке місце. Хай там якої статі цей демон, але він нападе на Едді. Захищатиме свою домівку. Щоб нею не скористався чужинець. Розумієш?
Сюзанна кивнула. Едді, здавалося, не слухав узагалі. Він запхав пакунок із ключем за пазуху і, немов загіпнотизований, дивився на велемовне кільце.
— Зараз нема часу добирати виразів, — сказав Роланд Сюзанні, — але одному з нас доведеться…
— Комусь із нас доведеться трахатися з цим демоном, щоб він не ліз до Едді, — перебила вона. — Таке одоробло не впустить дармової нагоди потрахатись. Ти це маєш на увазі?
Роланд кивнув.
Її очі зблиснули. Знову погляд Детти Волкер, розумний і недобрий, очі блищать від нездорового ентузіазму, і голос дедалі нижчає й нижчає, бо Детта імітує рабиню з плантацій на Півдні — це її фірмовий знак.
— Коли це демониха, її береш ти. А коли демон, то він мій. Такий розклад?
Роланд кивнув.
— А якщо воно ніким не гребує? Що тоді, хлопче?
На Роландових вустах з'явилася легка подоба усмішки.
— Тоді будемо працювати з тобою в парі. Але пам'ятай…
За їхніми спинами слабким голосом, що долинав наче здаля,
заговорив Едді.
— Не все мовчить в камінних коридорах смерті. Узріть пробудження того, хто спить. — Він кинув на Роланда зацькований, нажаханий погляд. — Там чудовисько.
— Це демон…
— Ні. Чудовисько. Щось між дверима… між світами. Воно чекає. І вже розплющує очі.
Сюзанна перелякано зиркнула на Роланда.
— Тримайся, Едді, — сказав Роланд. — Будь щирим.
Едді глибоко вдихнув повітря.
— Я триматимусь, поки воно не зіб'є мене з ніг. Мені час. Це починається.
— Підемо разом, — сказала Сюзанна, вигнула спину дугою і зісковзнула з візка. — Зараз той демон, який захотів зі мною потрахатися, взнає у мене, що таке їбтися з найкращою. Я йому такий трах влаштую, що він довіку не забуде.
Коли вони проходили між двома високими каменями, що наче слугували дверима до велемовного кола, почався дощ.
24