Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Виберіть будь-кого, кого вважаєте найкращим. Нехай він зробить те саме, що зробив я. Нехай уб'є мене всього лише однією стрілою. — Він знову ткнув себе пальцем у лоб. — Прямо сюди. Так само, як я застрелив боягуза, який хотів вбити людину заради ваших духів брехні!

— Річард! Ти збожеволів! Я не стану говорити їм, щоб в тебе стріляли.

— Келен, я можу це зробити. Відчуваю, що можу.

— Один раз у тебе вийшло, але це не означає, що вийде ще. Я не збираюся стояти і дивитися, як тебе вбивають.

— Келен, якщо ми не зупинимо їх тут і зараз, вони вб'ють нас обох, і Володар прорветься через завіси. Крім того, сьогодні вночі має відбутися рада, а це дуже важливо. Зараз я просто використоаю Перше Правило Чарівника: перший крок до віри — це бажання, щоб щось виявилося правдою, або боязнь, що це виявиться правдою. До сих пір вони вірили у щось, тому що їм хотілося, щоб так було. Я повинен змусити їх злякатися того, що мої слова можуть виявитися правдою.

— А що ти їм скажеш?

— Ми втрачаємо час. Переводь, поки їм ще цікаво, інакше вони й справді вб'ють нас, а потім відправляться вбивати людей Тіни.

Келен повернулася до Ма-Бан-Гріда і з великим небажанням перевела їм те, про що просив Річард. Серед воїнів піднявся переполох: кожен хотів стріляти в незнайомця. Ма-Бан-Грід мовчки почекав, поки вони заспокояться.

— Кожен може стріляти в того, хто вбив нашого одноплемінника, — посміхнувся він. — Кожен! Вбийте його!

Бантаки підняли луки.

— Боягузи! — Закричав Річард. — Цей старий дурень боїться! Він знає, що добрі духи захистять мене! Він знає, що послухався духів обману, і хоче змусити вас підкоритися їхній волі! Він боїться, що його дурість стане відома всім! Але цим він тільки сам себе видає!

Ма-Бан-Грід зціпив зуби. Помахом руки він змусив бантаків опустити зброю і, вихопивши лук у найближчого воїна, повернувся до Річарду:

— Я доведу тобі, що говорив з істинними духами! Ти помреш за те, що вбив одного з бантаків! І за те, що образив наших духів-братів!

Він поклав на тятиву стрілу і прицілився. Воїни вибухнули схвальними вигуками. Келен похолола від жаху. У неї перехопило подих.

Річард вихопив стрілу з повітря прямо перед своїм обличчям.

Бантакі мовчки дивилися, як Річард підходить до вождя, тримаючи стрілу в руці.

Очі його палали. Він зупинився перед Ма-Бан-грідом я, зламавши стрілу, сунув уламки йому під ніс.

— Добрі духи захистили мене, старий дурень, — загрозливо сказав він. — Ти слухав духів обману.

— Хто ти? — Видихнув Ма-Бан-Грід. Очі його були широко розкриті.

Річард повільно оголив меч. В повітрі рознісся м'який дзвін стали. Лезо вперлося старому в горло.

— Я — Річард, Шукач Істини. Чоловік Матері-сповідниці. — Кожне слово було чітко чутно в морозному повітрі. — І крім того, я чарівник. Її чарівник.