Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Бантаки, озброєні луками та списами, йшли, витягнувшись в тонку лінію.
Келен з Річардом опинилися біля самої її середини. Пролунали здивовані вигуки, і лінія зламалася. Бантаки зупинилися.
Келен стояла не рухаючись. Її обличчя перетворилося на нічого не виражаючу маску сповідники. Так навчала її мати. Річард поклав руку на меч.
Бантаки, одягнені в простий похідний одяг, підняли луки. Видно було, що вони вельми здивовані таким поворотом подій.
— Як ви смієте загрожувати Матері-сповідниці? — Голосно крикнула Келен. — Опустіть зброю! Негайно!
Бантаки заозирались. Їм не вірилось, що, крім цих двох, тут більше нікого немає. Їх впевненість похитнулася. Вони хотіли зробити щось небувале і знали про це. Здавалося, вони не можуть вирішити, стріляти в Мати-сповідницю чи, навпаки, впасти перед нею на коліна. Келен загрозливо зробила крок їм назустріч:
— Негайно!
Бантаки відсахнулися. Стріли і списи повернулись на Річарда. Ймовірно, бантаки сподівалися, що це буде непоганий компроміс. Але Келен так не вважала.
Вона зробила ще крок вперед і загородила собою Річарда. Тепер списи і стріли знову дивилися на неї.
— Ти думаєш, що робиш? — Прошепотів Річард у неї над вухом.
— Стій спокійно і не заважай. Якщо не примусити їх опустити зброю і почати переговори, нам кінець.
— Але що відбувається? Я думав, тут всі бояться Матір-сповідницю.
— Вони бояться, але користуються тим, що зі мною немає чарівника. Тому вони і знахабніли. Втім, їхня поведінка все одно дуже дивна. — Вона зробила ще один крок вперед. — Хто буде говорити від імені бантаків? Хто з вас візьме на себе відповідальність за те, що бантаки наважилися загрожувати Матері-сповідниці?
Бачачи, що, цілячись в Річарда, вони одночасно ціляться і в Матір-сповідницю, бантаки занепокоїлися і трохи опустили зброю.
Ненабагато, але все ж опустили.
Нарешті вперед проштовхався якийсь старий і зупинився перед Келен. Він був одягнений так само просто, як і інші, але на грудях у нього висів золотий медальйон — символ влади. Келен знала цього старого. Ма-Бан-Грід, вождь і шаман бантаків. Його пооране зморшками обличчя було похмурим; Келен ніколи не бачила його таким, в її пам'яті Грід був незмінно веселою і усміхненою людиною.
— Я буду говорити за бантаків, — прошамкав він: у нього залишалися тільки два передніх зуба. Потім Ма-Бан-Грід глянув на Річарда. — Хто ця людина?
Келен насупилася:
— Ма-Бан-Грід допитує Мати-сповідницю замість того, щоб вітати її, як належить?
Воїни захвилювалися. Але Ма-Бан-Грід не зніяковів. Погляд його залишався як і раніше твердим.
— Зараз погані часи. І ми на чужій землі. Ми тут не для того, щоб вітати тих, хто постане перед очима бантаків. Ми прийшли вбивати людей Тіни.
— Чому?
Ма-Бан-Грід підійшов до неї впритул:
— Вони самі хотіли війни, так попередили нас духи, і почали її, убивши одного з моїх людей. Ми повинні знищити людей Тіни, поки люди Тіни не знищили нас.
— Війни не буде! Я — Мати-сповідниця, і я не допущу цього! Якщо ви не послухається, я покараю вас своєю владою!
Воїни позадкували, злякано перешіптуючись. Але Ма-Бан-Грід не рушив з місця.
— Духи-брати сказали, що Мати-сповідниця не віддає більше вказівок народам Серединних Земель. І доказом тому служить те, що вона позбулася підтримки чарівників. — Він похмуро глянув на неї. — Я не бачу з тобою чарівника. Духи-брати, як завжди, сказали правду Ма-Бан-Гріду.
Келен нічого не відповіла. Річард нахилився до неї:
— Що вони кажуть?
Келен перевела йому. Річард зробив крок вперед і став поряд з нею.
— Я хочу сказати їм пару слів. Ти переведеш? — Келен кивнула:
— Вони хочуть знати, хто ти такий. Я їм ще не сказала.
Погляд Річарда став крижаним.
— Зараз я задовольню їх цікавість. — Голос його був такий же холодний, як і погляд. — І навряд чи вони будуть цьому раді.
Він по черзі оглянув воїнів, підкреслено не помічаючи Ма-Бан-Гріда, і в очах його Келен побачила магічний гнів Меча Істини. Річард закликав магію, навіть не виймаючи меча з піхов.
— Ви прямуєте за старим дурнем — за старим дурнем по імені Ма-Бан-Грід, у якого не вистачає розуму відрізнити справжніх духів від духів обману. — Воїни ахнули від такої зухвалості. Річард повернувся до Ма-Бан-Гріда. — Чи це не так, старий дурень?
На мить той втратив дар мови:
— Хто ти такий, що насмілюєшся нанести мені таку образу?
Річард глянув на нього в упор:
— Духи обману сказали тобі, що люди Тіни вбили одного з ваших. Вони брехали тобі, а ти в своїй дурості повірив їм.