Сонячна магія
- Автор: Новак Илья
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-093-1
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Сонячна магія». Краткое содержание книги:
І все було б, як завжди, якби у цю дорослу гру не вмішалися раптом сторонні, а саме: одне дівчисько — вихованка бродячого цирку та один хлопчак — міський безпритульний. Діти не знаються на політиці і не володіють магією. Але чомусь полювання на малих зухвальців не дає результатів. Чи зможуть звичайні діти протистояти професійним політикам? І хто, зрештою, переможе в цій грі?
Ілля Новак, визнаний одним з найкращих молодих фантастів Європи у 2005 році, не боїться експериментувати. Ти з ним? Тоді перегортай сторінку.
Він закректав, у підмурівку топки щось хруснуло.
— Х-о-о-о-о… — натужно простогнав Гагра, випростовуючись. Величезна горлянка наблизилася до нього впритул. Гебу здалося, що Гаргантюа стоїть на тлі червоно-рожевої, лійки, яка стрімко обертається, і от-от неминуче звалиться в неї, закрутиться по спіралі, що дедалі звужується, й зникне на дні страшного багряного горла.
Ельф заревів, заносячи над головою вирвану з підлоги топку.
Вузький язик, що звивався гадюкою, метнувся до нього, вдарив по ногах. Гагра відхитнувся й упав на спину, але встиг випрямити руки й запхати топку, в якій стугонів вогонь, у горло протововка.
Вагон нахилився — вони досягли кінця ущелини й повороту.
— Тримайтеся! — заволав попереду магопес.
— Тримайся! — закричав Гагрі Геб, однією рукою чіпляючись за лаву, а другу простягаючи ельфові.
— Тримаюся! — пробасив Гаргантюа, хапаючи Гебвіна за зап’ястя, в той час, як ноги його стирчали над рейками, і довгі китиці холош скажено полоскалася в потоці вітру.
Протововк відсахнувся. Відтягаючи ельфа від краю, Гебвін побачив, що тварина раптом різко зупинилася. Паща розтяглася, немов у безглуздій посмішці — з неї навскіс догори, наче сигара, стирчав уламок димаря, що й досі курів. Усіма лапами протововк вчепився в рейки, ікла його заходили ходором, перемелюючи топку.
— Стережися! — гаркнув Гагра над вухом у Геба, перекинув його на спину й сам упав поруч та накрив голову руками.
Пролунав приглушений вибух. Морду протововка роздуло так, що вона стала майже круглою. Очі з пищанням вискочили й захиталися на чомусь, що нагадувало білі пружинки. З вух, із ніздрів, з-під зімкнутої пащі вистрілили тонесенькі струмочки диму. Мить протововк, схожий на кульку з намальованою на ній карикатурною мордою, вражено витріщався вслід вагонові.
— УАААААИИХ! — пащека розкрилася так широко, ніби тварина хотіла вивернутися навиворіт, і випустила назовні широкий потік золотого диму. Він тараном пробив морозяне повітря, майже досяг вагона, обдув обличчя Гебвіна жаром. З ревінням протововка віднесло рейками геть. За одну мить він перетворився на чорнильну ляпку, потім на крапку, супроводжувану золотавою комою магрилового струменя, — і зник.
Розділ 8
Плато чудес
Пролунало низьке виття, схил колихнувся. Гебвін глянув униз: величезне димове тіло повзло за ними, і там, де на схилі був сніг, у повітря піднімалися клуби сизої пари.
— Все-таки він наздоганяє.
Каштелян вчепився всіма чотирма лапами в кожух Гагри й повернув голову.
— Старий телепню, ти можеш швидше?
— Гагра намагається, — видихнув ельф. — Гагра може впасти, якщо повзтиме швидше.
— Я тобі впаду! Ворушіться, ми майже на середині… А це що таке?
Вище зі схилу стирчав кущ, гілки якого були всіяні малесенькими камінчиками. Дуже незвичайними камінчиками — начебто краплями, з’єднаними павутинням золотих ниток. Вітер дув без перестанку, в потоці повітря кущ тремтів і тихо дзеленчав.
Геб розтулив рота, щоб поставити чергове запитання, та Каштелян перебив його.
— Знаю, знаю, зараз ти знову запитуватимеш. Це плутанка.
— Що таке…
— Заклинання, що ж іще. Летіло, та й зачепилося, напевне. Повзіть до нього.
Схил затремтів так, що Гебвін мало не зірвався. Ривком підтягнув тіло вище, схопився за одну з гілок куща й глянув під ноги. Протововк був набагато ближче, ніж досі, — Геб уже добре бачив голову, від якої курів дим, і червоний провал пащі.
— Хапайся, Геббі! Гагро, притримай його!
Гаргантюа простяг руку й долонею вперся в спину Геба, притискаючи його до схилу. Гебвін якось зумів просунути руку в чергову тріщину й ухопився за іншу гілку, товщу. З-під його ніг посипалися камінчики, внизу протововк роззявив пащу. Каміння посипалося в червоний отвір, здійняло вогняні снопи й зникло. З темного нутра тварини почулося бурчання.
— Не за кущ, Геббі, візьмися за плутанку!
Геб послухався й поклав руку на золотаве павутиння. Виникло дивне відчуття — він раптом побачив заклинання ніби зсередини. Схил, Плато, протововк, Гагра й Каштелян — усе відсунулося кудись на задній план, а сам Гебвін неймовірним чином перемістився всередину плутанки. Ні, він усе ще розумів, що перебуває там, де й раніше, відчував, як падає за комір сніг, як горять вогнем пальці, але відчуття ці стали далекими, невиразними.