Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Річард стояв, похмурий, як гроза, і більше не міг мовчати.

— І після всієї жорстокості народ повірив словам Ордена? — Прогримів він.

— Жителі міст потрапили під вплив слів Ордена, повіривши, що він бореться за ті ж ідеї, які дорогі нам самим, — розвів руками Оуен. — Люди Ордена пояснювали вбивства тим, що до наших міст підійшли люди з півночі — з Імперії Д'хари. Так я вперше почув це слово — Д'хара. Впродовж півтора року життя в пагорбах наші люди обійшли багато країн, сподіваючись знайти те, що допомогло б нам вигнати Орден з Бандакара. Я теж був в містах Старого світу. У Алтур-Ранзі я почув шепіт про велику людину з півночі, з Імперії Д'хара, який принесе свободу. — Хлопець глянув на Річарда. — Мої люди були і в інших частинах відомого нам світу. Повернувшись, ми поділилися один з одним тим, що бачили і чули. Всі в один голос говорили про лорда Рала і його дружину, Матір-Сповідницю, які борються проти Імперського Ордена. Потім ми дізналися, де ховається Мудрий, а разом з ним і більшість наших Великих Розмовляючих. Він жив в одному місті, куди ще не дійшов Орден. Орден не поспішав. Але і мій народ нікуди не йшов — йти було нікуди. Мої друзі хотіли, щоб я став їх Мудрим і пішов до Великого Мудрого і Розмовляючих переконати їх у необхідності зупинити Імперський Орден і вигнати його з Бандакара. — Оуен сьорбнув води. — Я відправився в прекрасне місто, де жодного разу не був, і захопився тим, що побудувала наша висока культура. Культура, яку знищать, якщо я не зумію переконати Великого Мудрого і Розмовляючих подумати, як зупинити Орден. Я говорив з ними дуже наполегливо, розповідаючи про все, що скоїв Орден. Я говорив про тих людей, яких зустрів у пагорбах, спраглих почути, що скажуть їм Мудрий і Розмовляючі. Великі Розмовляючі відповіли, що я не можу знати справжню сутність Ордена і судити тільки по побаченому мною і ще кількома людьми. «Орден — це величезна імперія, а ви бачили тільки малу частину її народу, — заявили вони. — Люди не здатні вчинити такі жахливі вчинки, про які ти нам розповів, тому що це глибоко занурило б їх у жах ще до завершення». Великі Розмовляючі на знак доказу запропонували мені здерти шкіру з одного з них. Я, звичайно, не міг цього зробити, але запевняв їх, що своїми очима бачив, як роблять це люди Ордена, — голос чоловіка сповнився жалю. — Розмовляючі з презирством поставилися до моїх слів. Вони нагадали мені, що дійсність зовсім не така, як нам здається. «Можливо, люди Ордена бояться шкоди, яку ми можемо їм заподіяти і просто хочуть перевірити нас, — сказали вони. — Нас, швидше за все, перевіряють, змушуючи думати, що всі ці жахливі речі — правда. Люди Ордена хочуть побачити, як ми сприймаємо це, і чи істинно ми йдемо по шляху миру чи може збираємося напасти на них». Великі Розмовляючі вказали мені на те, що я не можу знати, чи бачив я насправді описане мною. Вони стверджували, що я не можу судити, добре це чи погано, і не мені судити тих, кого я навіть не знаю. «Той, хто так чинить, стає над іншими людьми, а це прояв ворожості», — сказали Розмовляючі. Я стояв і не міг забути про те, що мені довелося побачити, про тих, хто разом зі мною сподівався переконати Розмовляючих і Мудрого захистити нашу імперію. Я бачив перед собою обличчя Лучана і не міг забути про Мерілі в його лапах. Я думав про принесену нею жертву, про її занапащене ні за що чисте і світле життя. І тоді я встав перед ними і закричав, що вони — саме зло.