Суспільно-політичні твори

Повстання — се єдина наша оборона, і нехай всі затямлять, що ми тільки боронимось, а не нападаємо, боронимося, бо ми підтоптані й поневолені, бо нашому життю, цілій будуччині нашого народу загрожує смерть, та смерть з голоду, з якого гинуть тисячі наших людей по Вкраїні саме тоді, коли чужинці, пани наші, аж тонуть у розкошах та в золоті. Нам — цілому народові нашому — віднято право на працю для себе, право на освіту на мові нашій, право на розвиток культурний. Ціла купа народів: москалі, ляхи, жиди, німці, мадяри — сидять на нашому народові, як паразити, їдять хліб, зароблений кривавим його потом, розкошують у країні, де тубільців повернено в рабів — цілий нарід рабів — і не хочуть признати за українцями інших прав, крім права вмерти при роботі на своїх панів, умерти з голоду посеред утворених їх працею багатств!

Тож повстаньмо проти наших гнобителів, і нехай сила розв’яже там, де даремні всі поклики й благання правди та справедливості!

Так готуйтесь же до повстання! Готуйте оружжя, готуйте припас, а найбільше гартуйте свого духа! Велике діло настає для українського народу. Японці стоптали під ноги гордість царя з його правительством. По всіх кутках Росії палає вогонь пожарів і земля червониться від крові. Виковується свобода народів і економічна рівність між членами тих народів. Але тую свободу, тую рівність візьмуть тільки сильні народи, тільки солідарні, однодушні, одностійні, тільки ті, що не бояться боротьби, тільки ті, що свою свободу скроплять кров’ю ворогів своїх! Тож уставайте! Вставайте всі, чо-ловіцтво й жіноцтво, щоб зоря свободи тих народів не заблищала на наших рабських кайданах, бо інакше ніч без кінця й краю буде долею нашого народу довіку!