Дванадцять стільців. Золоте теля
- Автор: Петров Евгений Петрович, Ильф Илья Арнольдович
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-00428-5
- Переводчик: Марія Михайлівна Пилинська
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Дванадцять стільців. Золоте теля». Краткое содержание книги:
Гострий, розважальний сюжет, веселі і дошкульні жарти, які стали крилатими виразами, елементи літературної пародії сприяють широкій і постійній популярності цих творів.
У загальній колотнечі Іполит Матвійович пробрався до стільців, не тямлячи себе, потяг був один стілець убік.
— Киньте стілець! — загаласував Бендер. — Ви що, з глузду з'їхали? Один стілець візьмемо, а решта пропаде для нас назавжди! Подумали б краще про те, як попасти на пароплав.
Дебаркадером пройшли музиканти, підперезані мідними трубами. Вони з огидою дивились на саксофони, флексотони, пивні пляшки і кухлі Есмарха, якими було озброєне звукове оформлення.
Тиражні колеса привезено фордівським фургончиком. Це була складна конструкція з шести обертових циліндрів, що виблискували міддю і склом. Встановлення її на нижній палубі одібрало багато часу.
Тупіт і лайка не вгавали до пізнього вечора.
У тиражнім залі влаштовували естраду, прибивали до стін плакати і гасла, розставляли дерев'яні лави для відвідувачів і єднали електродроти з тиражними колесами. Письмові столи розмістили на кормі; а з каюти друкарок навперемін зі сміхом долинало цокання друкарських машинок. Блідий чоловік з фіолетовою еспаньйолкою ходив по всьому пароплаву і навішував на відповідні двері емальовані таблиці:
ВІДДІЛ ВЗАЄМНИХ РОЗРАХУНКІВ
ОСОБОВИЙ СТІЛ
ЗАГАЛЬНА КАНЦЕЛЯРІЯ
МАШИННИЙ ВІДДІЛ
До великих табличок чоловік з еспаньйолкою присобачував таблички трохи менші:
БЕЗ ДІЛА НЕ ЗАХОДИТИ
ПРИЙОМУ НЕМА
СТОРОННІМ ОСОБАМ ВХОДИТИ ЗАБОРОНЕНО
ВСІ ДОВІДКИ В РЕЄСТРАТУРІ
Салон першого класу був обладнаний під виставку грошових знаків і бон. Це викликало вибух обурення у Галкіна, Палкіна, Малкіна, Чалкіна і Залкінда.
— Де ж ми будемо обідати? — хвилювались вони. — А коли дощ?
— Ой, — сказав Мик. Сестрін своєму помічникові, — не можу!.. Як ти гадаєш, Серьожо, ми не зможемо обійтись без звукового оформлення?
— Що ви, Миколо Костянтиновичу! Актори до ритму звикли.
Тут зчинився новий галас. П'ятірка пронюхала, що всі чотири стільці автор вистави потяг до своєї каюти.
— Так, так, — говорила п'ятірка з іронією, — то ми повинні будем репетирувати, сидячи на койках, а на чотирьох стільцях сидітиме Микола Костянтинович із своєю дружиною Густою, яка нічого спільного з нашим колективом не має! Може, й ми хочемо мати під час подорожі своїх жінок!
З берега на тиражний пароплав люто дивився великий комбінатор.
Новий вибух криків долинув до вух концесіонерів.
— Чому ж ви мені раніш не сказали?! — кричав член комісії.
— Звідки ж я міг знати, що він захворіє.
— Це чортзна-що! Тоді їдьте до Працмису[6] і вимагайте, щоб нам екстрено відрядили художника.
— Куди ж я поїду? Уже шоста година. Працмис давно закритий. Та й пароплав через півгодини йде.
— Тоді будете самі малювати. Якщо ви взяли на себе відповідальність за оздоблення пароплава, будь ласка, віддувайтесь як хчете.
Остап уже біг східцями, розштовхуючи ліктями крючників, панночок і просто цікавих. На вході його затримали:
— Перепустку!
— Товаришу! — закричав Бендер. — Ви! Ви! Товстенький! Котрому художник потрібен!
Через п'ять хвилин великий комбінатор сидів у білій каюті товстенького завідувача господарства плавучого тиражу і домовлявся про умови роботи.
— Отже, товаришу, — говорив товстунець, — нам од вас потрібно от що: зробити художні плакати, написи і закінчити транспарант. Наш художник почав його робити і захворів. Ми його залишили тут у лікарні. Ну, і, звичайно, загальний догляд за художньою частиною. Можете ви це взяти на себе? До того ж попереджаю — роботи багато.
— Так, я можу це взяти на себе. Мені доводилося виконувати таку роботу.
— І ви можете зараз же з нами їхати?
— Це буде важкувато, але я постараюсь.
Велика і важка гора спала з плечей завідувача господарства. Відчуваючи дитячу легкість, товстунець дивився на нового художника променистим поглядом.
— Ваші умови? — запитав зухвало Остап. — Майте на увазі, я не похоронна контора.
— Умови відрядні. За розцінками Працмису.
6
Профспілка працівників мистецтв. — Ред.