Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
7. Частина 3 ст. 967 ЦК викликає інтерес її співвідношенням із ст. 5 та 7 Закону «Про страхування» [139], які не передбачають обов’язкового страхування речей, переданих до ломбарду на зберігання. Частина 3 ст. 967 ЦК формулює суто приватноправову норму. На відміну від цієї статті в ст. 5 та 7 Закону «Про страхування» формулюються як норми цивільного права, так і норми публічного права. Тому здається, що ч. 3 ст. 967 ЦК не може тлумачитись в такий спосіб, що вона суперечить спеціальним правилам ст. 5, 7 Закону «Про страхування» і не може застосовуватись.
Стаття 968. Продаж речі, яку поклажодавець не забрав з ломбарду
1. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.
2. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми виторгу повертається поклажодавцеві.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 968 ЦК річ, передана в ломбард на зберігання, підлягає продажу, якщо впродовж трьох місяців від дня закінчення строку зберігання поклажодавець не забрав річ із ломбарду. Це правило не перешкоджає встановленню в договорі зберігання умови про можливість продажу ломбардом речі, що передана йому на зберігання, з метою погашення заборгованості поклажодавця перед ломбардом за зобов’язанням позики.
Стаття 969. Зберігання цінностей у банку
1. Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.
2. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання.
3. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред’явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.
1. Відповідно до п. 5, 6 частини четвертої ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» [122] банки можуть здійснювати довірче управління цінними паперами та депозитарну діяльність. З цим погоджуються положення ч. 1 та 2 ст. 969 ЦК, відповідно до яких банк може прийняти на зберігання цінні папери, а поклажодавець може уповноважити банк на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання.
2. Відповідно до п. 8 частини другої ст. 47 того ж Закону банки можуть надавати послуги з відповідального зберігання. З цим погоджується надання ч. 1 ст. 969 ЦК права банкам приймати на зберігання документи, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.
Стаття 970. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком
1. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.
2. Банк видає поклажодавцеві ключ від сейфа, картку, що ідентифікує поклажодавця, інший знак або документ, що посвідчує право його пред’явника на доступ до сейфа та одержання з нього цінностей.
3. Банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх із сейфа.
1. Банкам надається право надавати в оренду сейфи для зберігання цінностей і документів (п. 8 частини другої ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Частина 1 ст. 970 ЦК доповнює це положення вказанням на можливість передання поклажодавцеві частини сейфа або спеціального приміщення для зберігання в ньому цінностей та роботи з ними. Із ч. 1 ст. 970 ЦК випливає, що такі дії здійснюються на підставі договору зберігання, тобто договору, який підпорядковується правовому режиму ст. 970 і ст. 936 — 955 ЦК. Застосовувати до таких правовідносин законодавство про найм (оренду) підстав немає. Такою підставою не може бути зазначення на оренду в п. 8 частини другої ст. 47 названого вище Закону [122]. Про правову природу цього договору як договору зберігання свідчить зазначення в ч. З ст. 970 ЦК на те, що банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання із сейфа.
Стаття 971. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком