Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Суб’єктами права постійного землекористування, відповідно до ч. 2 статті 92 Земельного Кодексу України, можуть бути лише державні та комунальні підприємства, установи та організації; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
У пункті 269.2 коментованої статті зазначено, що особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Зокрема, дана система оподаткування — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб щодо доходів, отриманих у результаті господарської діяльності, ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, земельного податку, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Стаття 270. Об’єкти оподаткування
270.1. Об’єктами оподаткування є:
270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
270.1. Щодо особливостей загального визначення поняття «об’єкт оподаткування» — див. коментар до ст. 22 ПК України.
270.1.1. Розглядаючи об’єктом оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, слід звернутися до загального визначення «земельна ділянка», яке закріплено у п. 14.1.74 ст. 14 ПК України (див. коментар до цієї статті).
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка (частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами), а також земельна частка (пай), що перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди. Розмір орендної плати, як і податку на землю, не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель (див. коментар до ст. 289 ПК України).
Відповідно до Земельного кодексу України від 10.25.2001 р. є кілька категорій земель.
270.1.2. У цьому пункті коментованої статті закріплено, що об’єктом оподаткування є земельні частки (паї), які перебувають у власності. Зміст та особливості права власності щодо земельних часток (паїв) — див. коментар до п. 269.1.1 ст. 269 ПК України.
Стаття 271. База оподаткування
271.1. Базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
271.1. Поняття «база оподаткування» кількісно виражає предмет оподаткування. Докладніше — див. коментар до ст. 23 ПК України.
271.1.1. Відповідно до п. 14.1.125 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок — це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Під капіталізацією слід розуміти визначення вартості об’єкта оцінки на підставі чистого операційного або рентного доходу від його використання. Рентний дохід — дохід, який можна отримати з землі як фактора сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва залежно від її якості та місця розташування земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка — це не що інше, як встановлення вартості земельної ділянки, тобто ймовірної суми грошей, які можна було б отримати на випадок її продажу.
Відповідно до ст. 13 Закону «Про оцінку землі» від 17.06.2004 р. нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється, зокрема в разі визначення розміру земельного податку, а також визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, і в цьому випадку вона є обов’язковою.