![Повернення короля [с иллюстрациями] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/5/8/povernennya-korolya-s-illyustraciyami-download.jpg)
Повернення короля [с иллюстрациями]
- Автор: Толкин Джон Рональд Руэл
- Серия: Володар Перснів #3
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- Переводчик: Екатерина Онищук
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Повернення короля [с иллюстрациями]». Краткое содержание книги:
– Тільки й того? – здивувався Фродо. – Я думав, кілька тижнів… Ти маєш усе мені розповісти, щойно випаде нагода. Щось ударило мене, чи не так? І я провалився в темряву та огидні марення, а коли прокинувся, то виявилося, що дійсність іще страхітливіша. Мене оточували орки. Гадаю, вони якраз залили мені в горло той пекучий напій. У голові мені прояснилося, та все боліло від утоми. Мене роздягнули догола, а потому підійшло двоє дебелих негідників, котрі безперервно допитували і допитували мене, і я думав, що з’їду з глузду: стояли наді мною, реготали і постукували пальцями по ножах. Ніколи не забуду їхніх лап і очей…
– Не забудеш, якщо говоритимеш про них, пане Фродо, – лагідно дорікнув йому Сем. – І якщо ми не хочемо побачити їх знову, то найліпше нам хутенько тікати звідси. Ти можеш іти?
– Так, можу, – відповів Фродо, кволо підводячись. – Я не поранений, Семе. Тільки почуваюся дуже втомленим і мені болить отут.
Він приклав руку до карку понад лівим плечем. Потім випростався, і Семові здалося, що його пан огорнутий полум’ям: гола гобітова шкіра відблискувала ясно-червоною барвою у світлі горішньої лампадки. Фродо зробив два кроки.
– Так уже ліпше! – сказав і трохи збадьорився. – Я не наважувався рухатися, коли був тут сам чи коли приходив один із вартових. Згодом зчинився гармидер і бійка. Ті двоє негідників, гадаю, посварилися. Через мене та через мої речі. Я лежав тут нажаханий. А тоді запала смертельна тиша, і це було найгірше.
– Так, здається, вони таки посварилися, – погодився Сем. – У цьому місці було кілька сотень тих брудних виродків. Скажеш, забагато для Сема Грунича?.. Так, але вони самі повбивали одні одних. Отож, нам пощастило, та пісень про це складати ніколи – потрібно вибиратися звідси. Що ж нам тепер робити? Ти ж не можеш вештатися Чорною Землею голяка, пане Фродо.
– Вони все забрали, Семе, – сказав Фродо. – Усе, що я мав. Ти розумієш? Усе!
Він знову зіщулився на підлозі, схиливши голову, бо власні слова змусили його усвідомити невиправність цього лиха, і Фродо охопив розпач.
– Наша виправа закінчилася невдачею, Семе. Навіть якщо ми виберемося звідси, то врятуватися не зможемо. Тільки ельфи можуть урятуватись. Утекти зі Середзем’я далеко-далеко – далеко за Море. Якщо воно аж таке широке, щоб і його не здолала Тінь…
– Ні, не все, пане Фродо. Ми ще не програли, поки що ні. Даруй, пане Фродо, але то я взяв його. І надійно оберігав. Зараз він висить у мене на шиї, й це, скажу я тобі, страхітливий тягар, – Сем незграбно потягнувся по Перстень на ланцюжку. – Гадаю, це слід повернути тобі.
Але тепер, коли дійшло до справи, Сем не вельми хотів оддавати Перстень Фродо і знов обтяжувати свого пана.
– Він у тебе? – затамував подих його друг. – Він у тебе тут? Семе, ти справжнє диво!
Потому голос його несподівано і незвично змінився.
– Віддай його мені! – скрикнув Фродо, простягнувши тремтячу руку. – Віддай його мені негайно! Він не твій!
– Гаразд, пане Фродо, – відповів приголомшений Сем. – Ось він!
Сем поволі витягнув Перстень і зняв через голову ланцюжок.
– Але зараз ти на землях Мордору, господарю, і коли вийдеш звідси, то побачиш Вогняну Гору та ще купу всього. Перстень зараз украй небезпечний, його дуже важко нести. Якщо це така важка праця, то, можливо, я міг би розділити її з тобою?
– Ні, ні! – скрикнув Фродо і видер Перстень разом із ланцюжком зі Семових рук. – Ні, не розділиш, злодію!
Фродо натужно дихав, витріщаючись на Сема широкими від страху і ненависті очима. Тоді раптом, заховавши Перстень у стиснутому кулаку, став, наче громом прибитий. Пелена, що застелила йому очі, розвіялась, і гобіт провів рукою по зболеному чолі. Для нього, майже ошелешеного – бо поранення і страх усе ще давалися взнаки, – жахливе видіння було надто справжнім: Сем просто в нього на очах обернувся знову на орка, котрий скоса зиркав і обмацував лапами його скарб, – на огидну маленьку потвору з жадібним поглядом і слинявим ротом. Але все вже минуло. Сем стояв біля нього навколішки із перекошеним од болю обличчям, ніби його вразили в самісіньке серце, а з його очей бризнули сльози.
– О Семе! – скрикнув Фродо. – Що я сказав? Що я накоїв? Прости мені! Після всього, що ти зробив для мене… Це все жахна сила Персня. Краще ми б його ніколи-ніколи не знаходили! Не зважай на мене, Семе. Я мушу донести свій тягар до кінця. Цього не змінити. Ти не можеш захистити мене від цієї лихої долі.