Теорія права і держави: Підручник.
- Автор: Скакун Ольга Федорівна
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Алерта
- ISBN: 978-617-566-012-6
- Жанр: право
Электронная книга - «Теорія права і держави: Підручник.». Краткое содержание книги:
Для студентів, курсантів, магістрантів, аспірантів, ад’юнктів, викладачів навчальних закладів юридичного профілю, а також тих, хто цікавиться проблемами загального вчення про право і державу.
Державі належить відповідальна роль у закріпленні, санкціонуванні і встановленні права - законодавчій і підзаконній нормотворчості. Вона санкціонує норми-звичаї, норми моралі, релігії; уточнює і конкретизує загальні правила поведінки; узагальнює і визнає повторювані нові суспільні (економічні, політичні, культурні, технічні) відносини; встановлює процедури їх реалізації; визначає заходи примусу до правопорушників; формулює права й обов’язки людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів тощо.
Різні країни мають свої особливості формування (утворення) права. Можна виділити такі основні етапи (рівні) утворення права в державно-організованому суспільстві:
1) матеріальний - вплив природних (географічних, кліматичних та інших), культурних, релігійних, економічних, політичних
факторів на формування права (право відображає відносини, що фактично склалися або складаються в суспільстві, соціальну дійсність);
2) ідейний (гносеологічний) - генезис і розвиток права у формі правосвідомості, правових ідей, концепцій, теорій, доктрин, тобто в неінституціональних формах, коли «відображені» в праві суспільні відносини і соціальна дійсність відволікаються від своєї матеріальності, знеособлюються, стають ідеальними зразками, стандартами і моделями, нормативами;
3) інституційний - діяльність державних і громадських органів, інституцій (органів держави і місцевого самоврядування), що офіційно наділені повноваженнями санкціонувати або встановлювати норми права, тобто об’єктивувати їх у визначені форми права (ідеальні зразки і моделі, нормативи, що сформовані в суспільстві та здатні набувати певної форми завдяки залученню вироблених для цього нормотворчих процедур);
4) формальний (юридичний) - результат процедурно-процесуальної діяльності уповноважених органів з надання юридичної сили правилам поведінки (санкціонування існуючих чи встановлення нових), це етап (рівень) об’єктивації їх у формальних джерелах права (нормативно-правовий акт, нормативно- правовий договір, правовий прецедент, релігійно-правовий текст, правова доктрина) та їх подальшої реалізації. Співвідношення цих джерел (форм) права є неоднаковим у правових системах різних держав. Але в будь-якій правовій системі практика реалізації права узагальнюється, чим стимулюється подальший розвиток права і зумовлюється безперервність процесу правоутворення. Відбувається перехід від об’єктивного права до суб’єктивного (і навпаки).
Кожному з етапів (рівнів) правоутворення властиві відповідні нормотворчі фактори.
§ 2. Роль наступності і запозичення (акультурації) в утворенні права
Єдиний процес утворення права відбувається у двох напрямах (формах) сприйняття правового матеріалу - наступності в праві, що відбувається в межах національного права (історичний вимір, тобто в часі) і запозичення правового матеріалу - правової акультурації, що є наслідком перенесення елементів з іноземних правових культур у національну (географічний вимір, тобто в просторі).
Наступність у праві - це універсальний закономірний зв’язок між ступенями розвитку національного права як соціального явища, що виражається у збереженні і сучасному використанні правового матеріалу минулих часів, забезпеченні особливостей національної правової системи.
Сутність наступності полягає: у зв’язку правового матеріалу через збереження традиційних елементів при переході системи права з одного якісного стану в інший; у соціальній дії, що виражається в передачі старих елементів у систему права, що розвивається. Цей зв’язок безупинний. Він укорінений в загальних правових закономірностях розвитку системи права будь-якої держави. Сутністю цього зв’язку є «сприйняття» національного правового матеріалу - змісту, структури, форм, функцій права. Наступність у праві завжди історична, оскільки вона пов’язана зі збереженням і використанням у сьогоденні правових елементів минулого. У спадкоємний процес залучаються як зовнішня форма права (нормативно-правові акти, способи систематизації, юридична техніка та ін.), так і зміст права (норми, принципи, інститути, галузі). Наступність, що здійснюється через історичну (соціальну) пам’ять, генетичні зв’язки минулого і сучасного, реалізує здатність системи права, як і всієї правової системи, до самозбереження своєї внутрішньої основи; утримується в результатах розвитку, забезпечує стабільність і стійкість системи. Водночас наступність слугує внутрішнім визначником поштовху для подальшого розвитку системи.