Син Сонця — Фаетон
- Автор: Руденко Николай Данилович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-966-2151-31-2
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Син Сонця — Фаетон». Краткое содержание книги:
Ці та інші важливі питання людського буття розглядає автор на сторінках науково-фантастичного роману, в основі якого — доля загиблої планети Сонячної системи, що містилася між орбітами Марса та Юпітера.
Миколі здалося, що то Лоча, яка виглядає його з далекої Землі, — і серце стиснулось від страху: раптом оця прекрасна постать колись розтане?..
Ело-перший його заспокоїв:
— Вона вкрита непомітною плівкою, що вберігає її від тепла. Вона вічна…
Один тільки Гашо, дивлячись на твори мистецтва, здавалось, думав не про них, а про щось інше. Що саме він думав, стало зрозуміло з його запитання, з яким він, після тривалого мовчання, звернувся до Ело-першого.
— Навіщо ж ти будував нам електростанцію? Ти не повинен був цього робити.
— Не розумію, — розгублено стенув плечима Ело-перший.
— Хіба ви хочете вічно жити під гнітом Єдиного?
Гашо знову помовчав, у його очах боролися якісь неспокійні думки. Потім задумливо сказав:
— Якщо ми зможемо повалити Безсмертного, зостанеться один полюс… Як же тоді? Ти ж сказав — ні життя, ні розвитку…
Ело-перший засміявся.
— Он воно що!.. Ти помиляєшся, Гашо. Держава Безсмертного і є сумний взірець панування одного суспільного полюса. Та навіть у межах цього полюса хіба хто-небудь може сперечатися з Безсмертним? Це наочний приклад, коли взаємодія полюсів, яка породжує напругу думки, цілком зруйнована. Ось чому там давно припинився будь-який розвиток… Як бачиш, цей приклад не заперечує, а стверджує думку…
В одному з парків гості довго стояли, дивлячись, як юнаки і дівчата грали в якусь незвичайну гру. Зодягнені в антигравітаційні, майже непомітні костюми, вони вільно плавали в атмосфері. Так само вільно плавала серед них велика модель планети. Молодь, розбившись на дві групи, уперто боролася за оволодіння цією планетою.
— В іншому парку над їхніми головами сотні дівчат плавно й невимушено рухалися в повітряному танці. Це була музика рухів, торжество грації і пластики.
Які ж вони прекрасні, вільні фаетонці! Тіло, обличчя, одяг — усе було в цілковитій гармонії, все дихало, світилося жадобою життя, сміливою думкою, свободою.
Ело-перший пояснив, що зараз по всьому Материку Свободи відбувається підготовка до першої передачі для планети Деми. Материк хоче показати людям цієї планети свої найкращі здобутки — свій побут, мистецтво і техніку. Кожний квартал прагне взяти участь у цій передачі, висуває своїх учасників. Але, звісна річ, мільйони будуть представлені лише одиницями.
— Хто ж це вирішує, хто судить? — запитав Микола. — Пантеон Розуму чи Рада Сивоголових?..
— Ні. Судить народ, — сказав Ело-перший. — Кожний громадянин висловлює свою оцінку, шахо передає її Пантеонові Розуму… Там підсумовуються всі думки. Перемагає той, на чиєму боці більшість…
Ело пояснив, що так само обирається Рада Сивоголових і Ради Кварталів. Із десятків висунутих кварталами обираються лише одиниці, кожен громадянин висловлює свою волю власному шахо, шахо передає Пантеонові Розуму, а він лише підраховує голоси…
— Шкода, що ви не зможете побачити наших виборів, — усміхнувся Ело-перший. — Це — суцільний клекіт. Пристрасті вгамовуються лише тоді, коли Пантеон Розуму повідомляє, хто більше здобув голосів…
Та гості усе ще не розуміли стосунків поміж Пантеоном Розуму і Радою Сивоголових, поміж суспільством і окремою індивідуальністю. Хто керує, координує, дає вказівки? Хто об'єднує мільйони окремих воль у єдину волю народу?..
Це з'ясувалося наступного дня, коли на Материку Свободи розгорнулось обговорення: космос чи океан?
Частина вчених гадала, що не варто більше будувати космічних міст — значно легше споруджувати житло в надрах крижаного океану. Це великий необжитий простір, який можна заселяти протягом сотень обертів. Пластмасові стіни і стелі добре ізолюють кригу від хатнього тепла, а на великих площах, де заради естетичних уподобань хотілося зберегти прекрасну фактуру криги, можна запровадити повітряну теплоізоляцію чи встелити кригу прозорою захисною плівкою.
По всіх кварталах материка-міста точилися гарячі дискусії. Виступали в парках перед тисячами слухачів чи вдома перед власними шахо, що передавали кожен такий виступ на численні стіни горизонтів. Якщо хтось не хотів виступати прилюдно, він повідомляв свою думку в Пантеон Розуму.
Кожен із членів Ради Сивоголових брав участь у дискусії на тих самих правах, що й інші громадяни. Нічия окрема думка тут не була вирішальною. Функція Ради полягала в тому, щоб забезпечити вільний обмін думками.
А коли дискусія скінчилася, Пантеон Розуму підбив підсумки всіх голосів і думок. Виявилося, що переважна більшість висловилася за космічні міста. Що ж до самих космічних міст, де також провадилась дискусія, то там не було жодного голосу за крижані океани. Мешканці космічних міст полюбили свій побут, вільне шугання серед планет, сузір'їв, відчуття окриленості і свободи. Якими б широкими не були крижані площі й вулиці, вони все одно лишаться світом звужених горизонтів, де око щоразу наштовхується на перешкоду…