Гумор та сатира [збірка]

Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:

Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.

Перейти на страницу:

Чистооких хлопців?

Щоб лице інтелігентне

І хода не жлобська?

І зітхає та ворожка:

— Сокіл мій настирний!

Набрехать тобі не можу —

То ж ганьба для фірми.

А від правди, мій сердешний,

Заревеш у шапку.

Тож запитуй щось полегше,

Хоч за менші бабки.

Німецька балада

У Франкфурті-на-Майні,

Струнка, мов сервілат,

Жила дівчина файна

Гертруда Зундерблат.

А в місті Дюссельдорфі,

Міцний, неначе шнапс,

Хлопчина жив моторний

На ймення Карл-Хайнц.

І доля так бажала,

(А в неї путь крута):

Зустріла Хайнца-Карла

Гертруда молода.

У жаркім ресторані,

Де пахощів туман,

Сардельку їла пані,

А поруч — юний пан.

А далі наче злива —

Контакт не знає меж:

Гертруда любить пиво

І Карл-Хайнц теж!

— Свинячу ніжку, фройлян?

— Зер гут! І ще кроля!

— А як печінку? З кров’ю?

— Натюрлих! Я!Я!Я!

Ну повне душ єднання,

І шлунків, і сердець!

Сидять вони рум’яні

І спільно травлять зельц.

Пішов тридцятий келих,

І раптом, гульк! І знов

У грудях щось. Ой, леле!

Майн гот, невже любов?

Та долі того мало,

Сльоза їй миє шлях:

Дівчинка полюбляла

Футбольний клуб «Ейнтрахт».

А хлопець — «Карлсруе»

Любив до забуття.

І з того захлинулись

Прекрасні почуття.

Пішли на різні боки,

І ось вже п’ятий рік

Їдять поодинокі

І зельц, і сало-шпик…

Скажу, мов рідній жінці,

Тож вірте ви мені:

Дурне життя у німців,

І німці геть дурні!

Ні запитів культурних,

Ні глибини проблем,

А тільки б пити з кухлів

Та слухать «Боні-М».

Та щоб моя Галина

Любила б «спартаки»,

То я б її, скотину,

Зрубав би на шматки!

Сумний прогноз

Яка погода в Вашингтоні?

Яка погода в Гондурасі?

І сивина уже на скронях,

Онуки вже у третім класі,

І ноги крутить на негоду,

А ми пильнуємо погоду!

Чи буде повінь на Майямі,

Чи буде тепло на півкулі?

Дні унесло немов цунамі,

Роки мов злива промайнули.

І якось, при якійсь погоді

Приходить Янгол: годі, годі!

І Божий суд: ну, що, синочку,

Скажи, чим жив, що в тебе в серці.

Та я, пробачте, любий Отче,

Чекав новин Гідрометцентру…

Музика веде

Проти мурів, проти молу

В нас бадьорість комсомолу —

Ще й підмога йде:

Збільшовиченої ери

Піонери, піонери —

Партія веде.

П.Г.Тичина «Партія веде»

Гей, розпатлані музики!

Співаки червонопикі,

Побери вас лях!

Годі лязгать ваші блюзи

У задрипаних рейтузах —

Нам потрібен Бах!

Хай іще лунає Моцарт —

Теж музика дуже моцний,

Вольфганг Амадей.

У його піснях завзятих

В кожнім скерцо чи стокато —

Користь для людей,

Користь для людей.

От Степан, ковтав «колеса»[4],

Бо на нього вплинув Джексон

Ще з юнацьких літ.

А потім потрапив в зону,

Бо наслухався Кобзона —

То ж музичний СПІД!

А точніше, СНІД.

А якби воно, падлюка,

Та послухало би Глюка,

Верді чи Гуно,

То його вже, вибачайте,

Не тягло б на Орбакайте

Як свиню в багно,

Як свиню в багно!

Тож покиньмо ті гітари

І Вівальді дружно вшкварим

В полі, край села!

Щоб росли позаду крила,

Щоб духовність майорила,

І як мак цвіла,

І як мак цвіла!

Ну, а хто на зле Вітчизні

Любить «пахмутових» різних,

То його біда.

Ми такого меломана —

До смереки, проше пана,

Хай собі гойда,

Хай собі гойда…

Так що лабухам патлатим

Раджу десь занотувати:

Ліст, Шопен і глухуватий,

Ніби Людвіг ван.

Родом славні ті мужчини,

Як годиться, з Крюківщини,

Херсонщини, Полтавщини,

Гріг — земляк Павла Тичини,

А глухий той музичина —

То мій дід Іван.

Ліричне

У кожній жінці є змія.

Так само думаю і я.

Але в тобі, кохана,

Змія така рум’яна,

Така весела і прудка,

Ласкава, ніжна, не бридка,

Що як у лісі стрівся —

Одразу б одружився.

А тут ще, крім зміючки,

Я маю твої ручки

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?